Історія будівлі Дніпропетровської обласної ради
Процес створення музею історії місцевого самоврядування на базі Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького має мету реконструювати історію самоврядування нашого краю з часів середньовіччя і до сьогодення. Це сприятиме використанню і розповсюдженню набутого і узагальненого досвіду роботи місцевого самоврядування. Щоб втілити ідею побудови будь-якої експозиції, необхідно здійснити цілу низку робіт: провести наукові дослідження, здійснити пошук експонатів, реалізувати художній проект, і, нарешті, організувати ефективну науково-просвітницьку роботу самого музею, який повинен повноцінно жити. Тому, у якості першого кроку на шляху до створення музею, у 2006 р. була презентована виставка, присвячена історії будівлі Дніпропетровської обласної ради, де, власне, і існуватиме новий музей.
Історія цього будинку починається на початку XX сторіччя. Перше приміщення Катеринославського Комерційного училища, відкритого у 1901 р., не вміщало у своїх стінах великої кількості учнів, тому, за клопотанням Опікунської ради училища Міською Думою було відведено ділянку землі для спорудження нової будівлі училища. Завдяки ініціативі міського голови, голови Опікунської ради – О. Я. Толстікова, було зібрано кошти і розпочато будівництво нового постійного корпусу для учбового закладу, який було урочисто
закладено 23 липня 1904 р., а 9 вересня 1905 р. у ньому розпочалися навчальні заняття. Споруджений за проектом талановитого катеринославського архітектора Д. С. Скоробогатова, триповерховий будинок училища, як відзначали сучасники, належав до кращих будівель Росії подібного типу. У 1907 р. училище отримало ім’я імператора Миколи ІІ. Директором училища з моменту його заснування і до 1918 р. був А. С. Синявський – історик, відомий суспільний та політичний діяч, поряд з яким там працювали видатні діячі науки: Д. І. Яворницький, Д. І. Дорошенко, І. М. Труба, Ю. С. Кримський, І. П. Акінфієв, І. Ф. Вертоградов та інші. Під час Першої світової війни у стінах училища був лазарет ( у 1915 р.).
Через рік будинок було знов повернуто учбовому закладу, але лише на зовсім короткий термін. Подальші історичні події першої чверті ХХ сторіччя змінили призначення у використанні багатьох споруд. Не обійшла ця доля і будівлю Комерційного училища. З початку 1920-го р. там містилися Катеринославський губком і губвиконком, пізніше – Окружний виконком з відділами і Окружком КП(Б)У, а з 1932 р. – вже Дніпропетровський облвиконком і партійні установи.
У 1935 р., після масштабної пожежі, будинок був реконструйований за проектом відомого архітектора О. Л. Красносельського і надбудований ще двома поверхами, внаслідок чого були втрачені вінцеві елементи та внутрішнє коридорне планування. Під час німецько-фашистської окупації у будинку містилися німецький шпиталь і військова частина. При визволення міста будинок не отримав ніяких пошкоджень. З 1946 р. там знову розмістилися партійні ( до переселення їх у 1970 р. до новозбудованого приміщення, у якому зараз знаходиться обласна державна адміністрація) і радянські органи влади.
У 1978 р. будівля набула статусу пам’ятника історії, і до того ж була відкрита ще й перша меморіальна дошка, яка сповіщала, що у травні 1921 р. тут виступав Ф. Е. Дзержинський. У радянські часи там працювали відомі державні і партійні діячі СРСР і України – Г. І. Петровський ( виступав у травні 1937 р. ), Л. І. Брежнєв (1939-1941, 1947-1950), В. В. Щербицький (1954-1957, 1964-1965) – у 2003 р. була відкрита пам’ятна дошка на його честь.
Наразі у будинку плідно працює Дніпропетровська обласна рада. У 1996 р. за ініціативою і на кошти Ніни Антонівни – доньки А. С. Синявського, громадянки США, встановлена гранітна дошка, яка інформує, що саме у цієї будівлі працювали такі видатні науковці як: А. С. Синявський, Д. І. Дорошенко, Д. І. Яворницький. Експозиція виставки побудована на основі копій рідкісних матеріалів з фондів Дніпропетровського історичного музею, Краєзнавчого відділу Обласної Універсальної наукової бібліотеки, Державного архіву Дніпропетровської області.
Вас також зацікавить...
Історія місцевого самоврядування в персоналіях (голови Дніпропетровської міськради 1920-1930 років).
У данній статті йдеться про діяльність працівників місцевого самоврядування, а саме — голів міської ради, за період з 1927 року по 1941-й рік. Що стосується труднощів, які автору довелося подолати у пошуках інформації, то вони були традиційні для сюжетів на тему радянського управління: перш за все це обмаль свідоцтв біографічного...
Музей самоврядування: робота продовжується
З початку 2009 р. інформація про Музей історії й розвитку місцевого самоврядування Дніпропетровської області стала доступною для широкого загалу громадян міста та перехожих завдяки інформаційним щитам біля будівлі Дніпропетровської Обласної ради. До кінця 2009 р. співробітники відділу працюють над оновленням наукової документації: доповнюється концепція музею, створюється новий тематико-експозиційний план, разом...
Історія Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького
В лютому 1849 р. в Катеринославі за ініціативою директора місцевої гімназії Я.Д. Грахова, А.Я. Фабра був створений, так званий, „Общественный музеум Екатеринославской губернии” — перший в краї музей, що розташовувався в Потьомкінському палаці, що належав Дворянському губернському зібранню. В цей час, як свідчили очевидці, Катеринослав (нинішній Дніпропетровськ) був досить оригінальним...
Концептуальна модель "Музею історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області"
Представлено концепцію музею історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області, що розкриває мету, основні завдання, характеризує структуру майбутньої експозиції, яка висвітлюватиме історію самоврядування краю з часів козацтва до сьогодення....
До питання про закриття релігійних споруд в м. Кам’янському в двадцяті роки (по матеріалах Державного архіву Дніпропетровської області)
Історія взаємовідносин державних і релігійних організацій в двадцяті роки — це трагічна історія боротьби з традиціями та гоніння на церкву в ім’я «світлого майбутнього». Основою церковної політики Радянської держави став декрет Раднаркому РРФСР від 1918 р. «Про свободу совісті, церковні і релігійні товариства», названий через кілька днів по іншому —...
Історія місцевого самоврядування в персоналіях (голови Дніпропетровської міськради 1920-1930 років).
У данній статті йдеться про діяльність працівників місцевого самоврядування, а саме — голів міської ради, за період з 1927 року по 1941-й рік. Що стосується труднощів, які автору довелося подолати у пошуках інформації, то вони були традиційні для сюжетів на тему радянського управління: перш за все це обмаль свідоцтв біографічного...
Музей самоврядування: робота продовжується
З початку 2009 р. інформація про Музей історії й розвитку місцевого самоврядування Дніпропетровської області стала доступною для широкого загалу громадян міста та перехожих завдяки інформаційним щитам біля будівлі Дніпропетровської Обласної ради. До кінця 2009 р. співробітники відділу працюють над оновленням наукової документації: доповнюється концепція музею, створюється новий тематико-експозиційний план, разом...
Історія Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького
В лютому 1849 р. в Катеринославі за ініціативою директора місцевої гімназії Я.Д. Грахова, А.Я. Фабра був створений, так званий, „Общественный музеум Екатеринославской губернии” — перший в краї музей, що розташовувався в Потьомкінському палаці, що належав Дворянському губернському зібранню. В цей час, як свідчили очевидці, Катеринослав (нинішній Дніпропетровськ) був досить оригінальним...
Концептуальна модель "Музею історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області"
Представлено концепцію музею історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області, що розкриває мету, основні завдання, характеризує структуру майбутньої експозиції, яка висвітлюватиме історію самоврядування краю з часів козацтва до сьогодення....
До питання про закриття релігійних споруд в м. Кам’янському в двадцяті роки (по матеріалах Державного архіву Дніпропетровської області)
Історія взаємовідносин державних і релігійних організацій в двадцяті роки — це трагічна історія боротьби з традиціями та гоніння на церкву в ім’я «світлого майбутнього». Основою церковної політики Радянської держави став декрет Раднаркому РРФСР від 1918 р. «Про свободу совісті, церковні і релігійні товариства», названий через кілька днів по іншому —...
