Дніпропетровський національний історичний музей

ЩАСТЯ МИРОМ ПРОЛІТАЛО…: 126-ті роковини пам’яті українського поета Івана Манжури

126-ті роковини пам’яті українського поета Івана Манжури і 130 річчя з дня надрукування поетичної збірки «Степові думи та співи».

Візуалізація історичного минулого в музеї «Літературне Придніпров’я»

Мандрівка Катеринославом: «Степові думи та співи» Івана Манжури в оригіналі (1889). Міні-інтер’єр «Книгарня С.В. Єгорової на Проспекті». Редакція першої літературної газети «Степь» (1885-1885)».

Музей «Літературне Придніпров’я» – острівець пам’яті про видатного українського поета Івана Манжуру (1.11.1851, Харків – 15.05.1893, Катеринослав). З 1998 р. на виставці під загальною назвою «Сторінки літературної історії Придніпров’я» тут експонується як окрема локація постійно діюча інтер’єрна міні-виставка «Степовий Парнас. «Книгарня С.В. Єгорової на Проспекті». Редакція катеринославської літературно-громадської газети «Степь» (1885–1886)», де зібранні найцінніші матеріали про І. Манжуру, як одного з членів редколегії газети, представлено коло культурної інтелігенції краю, як от О. Єгоров, П. Биков, М. Биков, Г. Залюбовський, Я. Новицький, М. Кропивницький, Т. Сулима, І. Акінфієв та ін. (автор – Н. Василенко). Літературна газета «Степь» та її творчий колектив увійшли в історію культури та літератури Придніпров’я як унікальне культурологічне явище останньої третини ХІХ століття під назвою «Степовий Парнас» (авторський термін Н. Василенко). Виходила у 1885–1886 рр. у Катеринославі; офіційні редактори-видавці: П.В. Биков (брат М.В. Бикова) і /А./І. Поповицький; фактичний редактор-видавець О.І. Єгоров. Перше число тижневика «Степь» вийшло 1 липня 1885 р. Газета спочатку друкувалася у літо-типографії М.Я. Павловського, а потім у типографії Катеринославського губернського управління. Підписка приймалася в конторі газети при бібліотеці О.І. Єгорова («Книгарня С.В. Єгорової на Проспекті», яка протягом 1884-1890 рр. містилася у будинку Сартісона, тепер – пр. Д. І. Яворницького, 40), у Харкові – у книжковій крамниці «Нового времени» О.С. Суворіна, у Новомосковську – у повітового лікаря С.О. Шапошника. Вся кореспонденція адресувалася в бібліотеку О.І. Єгорова. Після 51 номера, який вийшов 22 червня 1886 р., припинила своє існування під тиском все більш реакційної цензури.

У травні 2019 р. до дня пам’яті українського поета Івана Манжури та до 130 річчя з дня надрукування поетичної збірки «Степові думи та співи» в міні-інтер’єрі «Редакція катеринославської щотижневої літературно-громадської газети «Степь» для огляду відвідувачів буде виставлено унікальне видання, яке нині є бібліографічною рідкістю, постільки його тираж був мізерний – 300 одиниць. «Степові думи та співи» – єдина прижиттєва збірка поезій І. Манжури, видана 1889 р. в С.-Петербузі після дозволу Петербурзького цензурного комітету в редакції і коштом професора О. Потебні, який і дав їй таку назву. Збірка була на третину скорочена цензурою, щоб послабити її соціальне звучання, містила 34 ліричні вірші та баладу-поему «Ренегат», а також кілька віршових гуморесок. Манжура боляче переживав, що йому не дали змоги в повному обсязі повідати свої «думи та співи» читачеві, що деякі літературні критики висловили несправедливі відгуки на його твори, дорікаючи незнанням української мови (Б. Грінченко), вживанням чудних або штучно вигаданих слів (В. Горленко), як от новотвір поета «тьмянуватий» (згодом один з улюблених епітетів С. Васильченка), і таке широко відоме в народній мові слово, як «підзоряти» – піддивлятися. Український письменник Д. Мордовець, відомі вчені, етнографи і філологи О. Потебня і М. Сумцов вважали автора «Степових дум та співів» одним з кращих знавців народної української мови, відчули зміст поезії І. Манжури. Потебню приваблювала чистота мови творів, оригінальність, відсутність наслідування, щирість, розмаїття образів, мужній стиль. Сумцов у листі до О. Огоновського від 18.09.1894 р. назвав Манжуру найкращим поетом України після Тараса Шевченка. Філософ і мислитель І. Франко засвідчив своє ставлення до творчості І. Манжури тим, що в укладеній ним антології «Акорди» (Львів, 1903) вмістив вісім віршів поета, вибір яких показує, що найбільше цінував Франко в поезії Манжури («Степ», «Лелії», «По весні», «Перший сніг», «Нечесна», «Бурлака», «Не згасла любов», «Буря на озері»). Вихід збірки у свій час став важливою подією не тільки в житті поета, а й в літературному житті краю. Серед літературних раритетів Придніпров’я кінця ХІХ століття це перша регіональна збірка віршів українською мовою. Відомо, що після надрукування весь тираж було направлено в «Книгарню С.В. Єгорової на Проспекті» на продаж, де у 1885-1886 рр. була редакція газети «Степь».

Надаємо можливість почитати збірку віршів І. Манжури в електронному варіанті з оригіналу, який зберігається у фондовому зібранні Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького (КП-80621/КН-1524) вже більше століття. На титульній сторінці є кругла печатка «Катеринославський краєвий музей» (так музей став називатися у 1924 р.), на сторінках № 17 та № 37 штамп «Наукова бібліотека Дніпропетровського крайового історико-археологічного музею» № 4972 (назва музею з 1926 р.), що засвідчує факт її довготривалого перебування у музейній книгозбірні, в чому, найвірогідніше, заслуга Д. І. Яворницького. До 1998 р. збірка перебувала в експозиції Історичного музею (зал № 4), потім була передана в музей «Літературне Придніпров’я» і розміщена в міні-інтер’єрі «Редакція катеринославської щотижневої літературно-громадської газети «Степь».

Для усіх категорій відвідувачів, а особливо тих, кого цікавить літературне краєзнавство та історія українського книгодрукування на Придніпров’ї, рекомендовано переглянути в музеї міні-виставку «Іван Манжура – дітям».

Наталія Василенко, с.н.с. музею «Літературне Придніпров’я».


Hosting Ukraine Creative Commons