Внесок Л.П. Крилової-Єлінової в археологічні дослідження на Криворіжжі

Людмила Петрівна Крилова-Єлінова народилася 11 липня    1930 р. в невеликому місті Чернь Тульської області в родині залізничника. Після переїзду сім’ї до м. Саратов вона вчилася в школі, технікумі, а наприкінці 1950-х років закінчила історичний факультет Саратовського університету. Науковим керівником Л.П. Крилової був видатний вчений, археолог Б.О. Латинін. Вчителем і близьким другом була і Т.С. Пассек – перша в СРСР жінка-доктор наук в археології.
На початку 1960-х років Л.П. Крилова приїхала в Україну і деякий час працювала в експедиції Інститута археології АН УРСР під керівництвом відомого археолога-скіфолога О.І. Тереножкіна.
За збігом життєвих обставин Людмила Петрівна приїхала до Кривого Рогу і близько року працювала в Криворізькому історико-краєзнавчому музеї. В деяких наукових виданнях написано, що Л.П. Крилова працювала в Кривому Розі з 1964 по 1965 рік, але це невірно. Як свідчать документи, Крилова Л.П. була прийнята на посаду наукового співробітника відділу історії з 20 листопада 1963р. (наказ № 26 від 20 листопада 1963 р.) і звільнена згідно поданої заяви 14 вересня 1964 р. (наказ № 41 від 12 вересня 1964 р.). Крім цих наказів є ще одинадцять (про прийняття експонатів і літератури, про відрядження до Києва, Дніпропетровська і с. Ленінське). Аналіз наказів за 1963-1964 рр. дав змогу зрозуміти напрямок роботи Л.П. Крилової у відтворенні невідомих сторінок минулого Криворіжжя – так, вона працювала в фондах ДІМ ім. Яворницького, Обласному архіві, архіві Інституту археології АН УРСР.
Крилова Л.П приїхала до Кривого Рогу тому, що знала – тут проводиться масштабне будівництво на великих площах, тобто є можливості для археологічних досліджень. В 60-х роках XX ст. в зв’язку зі зведенням гірничо-збагачувальних комбінатів і переходом на видобуток руди відкритим способом виникла гостра необхідність у виявленні і дослідженні археологічних пам’яток, що руйнуються. І саме Крилова Л.П. влітку-восени 1964 р. провела археологічні розкопки на Криворіжжі, які стали першими на цій території після Великої Вітчизняної війни.
В результаті польового сезону 1964 р. було досліджено 20 курганів в околицях селища Рахманівка, в тому числі і «Гостра Могила» висотою 7 м, в яких виявлено 30 поховань епохи бронзи-раннього заліза. Судячи зі звіту, кургани № 2 (висота 1,5 м) і № 3 (висота 0,7 м) копалися на знос без залишення бровок (нема опису стратиграфії курганів), а в кургані № 4 (висота близько 4 м, діаметр 50 м) була залишена одна центральна бровка. Опису стратиграфії цього кургану також нема. У Звіті про розкопки у 1970 р. кургану №2 курганної групи в районі Південного ГЗК (висота близько 3 м, діаметр 30 м) згадується тільки одна бровка шириною 2 м і подається дуже короткий її опис, недостатній для складання повного уявлення про стратиграфію кургану. У звітах за 1965 р. подано тільки узагальнені дані про поховання, опис зовсім відсутній [5]. Це є великим недоліком звітів.
Як відомо, Л.П. Крилова за період з 1964 по 1970 рік розкопала на Криворіжжі 41 курган, розташованих в основному в південній частині Кривого Рогу (біля селищ Рахманівка, Широке, сіл Войкове, Катеринівка), з них 4 кургани епохи енеоліту, 26 – епохи бронзи, 1– кіммерійський, 8 – скіфських, 1 – сарматський і 1 – теж не вчорашній, але звіту про нього нема. Висота найменших була 0,3-0,7 м, інших 1-4 м, найбільших 7 м («Гостра Могила») і 9 м (курган «Довгинцево»). Переважну кількість поховань (27) було досліджено в кургані, який розташовувався на території підстанції    ПівдГЗК. Найдавніші насипи були споруджені в епоху енеоліту і знаходились біля селища Широке. Всього в них відкрито 16 поховань, що становить 5% від усіх, 11 з яких були в кургані № 1 біля селища Широке (1965). Криловою Л.П. досліджено 308 поховань, з яких енеолітичних 16 (5,3%), кемі-обинських – 6 (1,8%), давньо-ямної культурно-історичної спільноти – 111 (37%), катакомбної – 79 (26%), кіммерійських 4 (1,4%), скіфських 15 (4,7%), сарматське – 1 (0,3%), кочівницьких – 4 (1,3%), ще 17 поховань були в такому стані, що визначити їхню належність було неможливо.
Найбільш цікавими і цінними, з точки зору Л.П. Крилової та інших дослідників, були такі комплекси:
1. Три кам’яні ящики-гробниці з обтесаних і підігнаних плит вапняку-ракушняку з розписом червоною вохрою. Розпис в п. 9 кургану № 4 біля сел. Рахманівка був складним і являв собою різноманітні геометричні орнаменти на всіх 6 плитах, на кожній своєрідний. У п. 9 (дорослої людини) кургану «Довгинцеве» розпис був простіший – на плитах нанесено косі хрести, кінці яких з’єднують протилежні кути. На ногах похованого зафіксовані залишки муміфікованої шкіри. В кургані біля с.Войкове (ПівдГЗК) в 1968 р. досліджено поховання кемі-обинської культури, здійснене в ящику зі старанно підігнаних вапнякових плит, розписаних червоною вохрою. Небіжчик лежав на дерев’яному помості, біля черепу – залишки рослинного тліну. Характер розпису не вказаний. Л.П. Крилова відзначала, що ці пам’ятки мають спільні риси з кемі-обинськими, але вважала, що «робити висновок про єдність культурної належності кам’яних ящиків з розписом, знайдених на Криворіжжі і в Криму, передчасно» і відносила їх до ямного часу.
2. В 1967 р. Л.П. Крилова дослідили курган «Довгинцеве», в якому було святилище, заглиблене на 1м від рівня стародавнього горизонту, в плані овальне, нагадувало велетенську чашу розмірами 15 м зі сходу на захід і 13 м з півночі на південь. В центрі чаші знаходився гранітний стовп-менгір, біля підніжжя якого знайдено кістки ніг та ребра бика. В 2 м на південь від кам’яної колони знаходилась вкопана на 0,2 м прямокутна плита розмірами 1,8х0,6х0,6 м. Автор допускала можливість зв’язку описаного комплексу з основним похованням 10 ямної культури, а за складністю споруди інтерпретувала її як святилище періоду енеоліту.
3. Рештки дерев’яних візків, знайдені в п. 3 (ямне?) кургану 14 біля сел. Широке (1965), в п. 23 (катакомбне) кургану 2 біля с. Войкове і в к. 1 на території Першотравневого кар’єру Північного ГЗК (1969). До числа унікальних можна віднести поховання 23, в якому знаходилась розібрана парадна колісниця складної конструкції. Згідно звіту Л.П. Крилової, на дні поховальної камери в центрі були зосереджені залишки дерев’яного двоколісного візка в розібраному стані. Обидва колеса знаходились біля північно-східного кута катакомби. Автор розкопок реконструює візок як двоколісну кибитку, що пересувалась двома волами, впряженими в ярмо (8, c. 27-32).
4. Унікальним за обрядом є поховання 5 кургану №2  біля с. Войкове (1970). На дні катакомби лежала кістяки 5 людей, причому    4 кістяка були розчленовані навпіл в області поясниці, і верхні частини двох скелетів лежали лицем донизу впоперек єдиного цілого скелету. У двох інших скелетів грудні клітки знаходилися між ромбовидно укладеними ногами. Поховальний інвентар складали: кам’яна булава округлої форми, крем’яний наконечник стріли,   бронзове шило.
5. Особливу увагу привертають кам’яні поліровані амфіболітові сокири, всього 5 штук, (курган № 10 п. 14 біля сел. Рахманівка (1964), курган № 1 п. 12 біля с. Войкове, курган № 3 п.18 біля сел. Широке (1965), курган № 2 п. 6 ПівдГЗК, курган № 1 п. 5 Першотравневий кар’єр ГЗК. Дві сокири мають різьблений орнамент.
6. По одній кам’яній полірованій булаві були покладені в п. 5 і п. 6 кургану № 2 (с. Войкове, 1970).
7. Трепановані черепи, всього 5, походять з катакомбних поховань, на трьох черепах є кісткові нарости на краях отворів, що свідчить про подовження життя цих людей після такої складної операції.
8. У скіфському похованні 1 з кургану № 3 біля сел. Рахманівка знайдено золоті бляшки з зображенням Медузи Горгони і Селена, пластинки з викарбуваними грифонами, левами, рослинним орнаментом, намистини, пронизи, ґудзики (74 шт.) – всього близько 100 золотих виробів. У похованні 1 кургану № 3 (с. Войкове) виявлено дві тонкі золоті пластини з зображенням голів грифонів. У похованні 1 кургану № 3 (с. Войкове) виявлено дві тонкі золоті пластини з зображенням грифонів.
9. Набір інструментів ремісника – 10 найменувань знарядь з кременю, каменю, бронзи, стулок черепашок – знайдено в 1969 р. в похованні 18 кургану № 2 (територія Першотравневого кар’єру Північного ГЗК).
10. Ритон, верхня частина якого була інкрустована електровою пластиною з карбованим рослинним орнаментом, а нижня – обоймою з рельєфною спіраллю (1965, Північний ГЗК, із зруйнованого кургану).
11. Дитяче поховання 18 з кургану № 1 біля сел. Широке (1965), яке супроводжувалось круглодонною ліпною посудиною та глиняною фігуркою людини з перев’яззю через плече («двічі народжений») епохи енеоліту.
12. Поховання молодої жінки епохи пізньої бронзи (курган 1, Першотравневий кар’єр Північного ГЗК,1969), яке супроводжувалось двома золотими скроневими кільцями.
Крім цих рідкісних знахідок були зроблені й характерні для ямної, катакомбної, КБК, зрубної культур: ліпні горщики, крем’яні скребачки, відщепи, наконечники стріл, прикраси з кісток та іклів тварин, бронзове чотиригранне шило, хоча й вони, як правило, зустрічаються не в кожному похованні. В експозиції та фондах Криворізького історико-краєзнавчого музею виставлені й зберігаються знайдені Л.П. Крилової на Криворіжжі речі: ліпні горщики ямної, катакомбної, зрубної культур, ритон з електровоз обкладкою, бронзовий ніж, кам’яний ящик з розписом червоною вохрою.
Аналіз наукової діяльності Л.П. Крилової на Криворіжжі в 1964-1970 рр. дає підставу зробити наступні висновки:
Крилова Л.П. започаткувала регулярні охоронні розкопки в зонах новобудов Криворіжжя. Деякі з виявлених нею комплексів (поховання в кам’яних ящиках з розписом, енеолітичне святилище, поховання з возами, поховання з кам’яними сокирами, булавами, дитяче поховання з глиняною фігуркою людини) є унікальними не тільки для Криворіжжя, а й для усього Півдня України. Вона зробила спробу виділити групу поховань «доямного часу», які, за визначенням автора розкопок, були синхронні з пізнім етапом трипілля й майкопської культури Кавказу, і запропонувала назвати їх «Інгулецькою енеолітичною групою», але не встигла аргументувати свою точку зору. Сьогодні ці поховання віднесені спеціалістами до Дніпро-Бугської локальної групи постмариупольської культури або до синкретичної Дніпро-Бугської групи степового енеоліту.  Крилова Л.П. розділила вивчені нею 111 поховань ямної культури на три типи за поховальним обрядом: 1-й, найбільш ранній – з дерев’яним перекриттям над могилою, 2-й – без перекриття, 3-й – з перекриттям кам’яними плитами. Нею були відмічені особливості поховань у кам’яних ящиках і виказані сумніви щодо віднесення їх до кемі-обинської культури, що в майбутньому не підтвердилось. Дослідження 79 катакомбних поховань ввели Криворіжжя в регіон розповсюдження інгульської культури, збагативши уявлення про неї відкриттям поховань із возами.
Крилова Л.П., на жаль, не встигла опублікувати результати всіх досліджень на Криворіжжі за період 1964-1970 рр., і тому для введення в науковий обіг нових даних треба докласти зусиль для публікації її архіву.

Додатки

  1. Крилова Л.П. Звіт Дніпропетровського музею про розкопки 1964 р. Фонди Криворізького музею. КІКМ. – КДФ-15622.
  2. Крилова Л.П. Звіт Дніпропетровського музею про розкопки 1965 р. Фонди Криворізького музею. КІКМ. – КДФ-15623, 15624.
  3. Крилова Л.П. Звіт Дніпропетровського музею про розкопки 1970 р. Фонди Криворізького музею. КІКМ. – КДФ-15625.
  4. Крилова Л.П. Археологічні розкопки стародавніх курганів на Криворіжжі в 1964-1966 рр. В кн.: Наш край. – Д.: – Промінь, 1971. – С. 18-31.
  5. Курганы энеолита-бронзы в криворожском течении Ингульца. – Д.: – 2003. – С. 5, 102-124.
  6. Мельник А. Кто ми? – Кривий Ріг. – Видавничий дім. – 2003. – С. 16-30.
  7. Чурилова Л. Крилова-Єлінова Л.П. – археолог Дніпропетровського музею. В кн.: Видатні особистості. -Д.: – 2008.

Автор: Стебліна І.О., м. н. с. Криворізького історико-краєзнавчого музею

Джерело: Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького) Вин. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.