Процес створення музею історії місцевого самоврядування на базі Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького має мету реконструювати історію самоврядування нашого краю з часів середньовіччя і до сьогодення. Це сприятиме використанню і розповсюдженню набутого і узагальненого досвіду роботи місцевого самоврядування. Щоб втілити ідею побудови будь-якої експозиції, необхідно здійснити цілу низку робіт: провести наукові дослідження, здійснити пошук експонатів, реалізувати художній проект, і, нарешті, організувати ефективну науково-просвітницьку роботу самого музею, який повинен повноцінно жити. Тому, у якості першого кроку на шляху до створення музею, у 2006 р. була презентована виставка, присвячена історії будівлі Дніпропетровської обласної ради, де, власне, і існуватиме новий музей.
Історія цього будинку починається на початку XX сторіччя. Перше приміщення Катеринославського Комерційного училища, відкритого у 1901 р., не вміщало у своїх стінах великої кількості учнів, тому, за клопотанням Опікунської ради училища Міською Думою було відведено ділянку землі для спорудження нової будівлі училища. Завдяки ініціативі міського голови, голови Опікунської ради – О. Я. Толстікова, було зібрано кошти і розпочато будівництво нового постійного корпусу для учбового закладу, який було урочисто
закладено 23 липня 1904 р., а 9 вересня 1905 р. у ньому розпочалися навчальні заняття. Споруджений за проектом талановитого катеринославського архітектора Д. С. Скоробогатова, триповерховий будинок училища, як відзначали сучасники, належав до кращих будівель Росії подібного типу. У 1907 р. училище отримало ім’я імператора Миколи ІІ. Директором училища з моменту його заснування і до 1918 р. був А. С. Синявський – історик, відомий суспільний та політичний діяч, поряд з яким там працювали видатні діячі науки: Д. І. Яворницький, Д. І. Дорошенко, І. М. Труба, Ю. С. Кримський, І. П. Акінфієв, І. Ф. Вертоградов та інші. Під час Першої світової війни у стінах училища був лазарет ( у 1915 р.).
Через рік будинок було знов повернуто учбовому закладу, але лише на зовсім короткий термін. Подальші історичні події першої чверті ХХ сторіччя змінили призначення у використанні багатьох споруд. Не обійшла ця доля і будівлю Комерційного училища. З початку 1920-го р. там містилися Катеринославський губком і губвиконком, пізніше – Окружний виконком з відділами і Окружком КП(Б)У, а з 1932 р. – вже Дніпропетровський облвиконком і партійні установи.
У 1935 р., після масштабної пожежі, будинок був реконструйований за проектом відомого архітектора О. Л. Красносельського і надбудований ще двома поверхами, внаслідок чого були втрачені вінцеві елементи та внутрішнє коридорне планування. Під час німецько-фашистської окупації у будинку містилися німецький шпиталь і військова частина. При визволення міста будинок не отримав ніяких пошкоджень. З 1946 р. там знову розмістилися партійні ( до переселення їх у 1970 р. до новозбудованого приміщення, у якому зараз знаходиться обласна державна адміністрація) і радянські органи влади.
У 1978 р. будівля набула статусу пам’ятника історії, і до того ж була відкрита ще й перша меморіальна дошка, яка сповіщала, що у травні 1921 р. тут виступав Ф. Е. Дзержинський. У радянські часи там працювали відомі державні і партійні діячі СРСР і України – Г. І. Петровський ( виступав у травні 1937 р. ), Л. І. Брежнєв (1939-1941, 1947-1950), В. В. Щербицький (1954-1957, 1964-1965) – у 2003 р. була відкрита пам’ятна дошка на його честь.
Наразі у будинку плідно працює Дніпропетровська обласна рада. У 1996 р. за ініціативою і на кошти Ніни Антонівни – доньки А. С. Синявського, громадянки США, встановлена гранітна дошка, яка інформує, що саме у цієї будівлі працювали такі видатні науковці як: А. С. Синявський, Д. І. Дорошенко, Д. І. Яворницький. Експозиція виставки побудована на основі копій рідкісних матеріалів з фондів Дніпропетровського історичного музею, Краєзнавчого відділу Обласної Універсальної наукової бібліотеки, Державного архіву Дніпропетровської області.
