На початку серпня 1897 року російську імперію відвідав президент Французької республіки Фелікс Фор. Він на відвідав українських земель, але про стрімкий розвиток промисловості в Криворізько-Придніпровсько-Донецькому регіоні йому розповіли. До Петербурга рушила депутація з Катеринослава. До її складу увійшли власники рудників, копалень і заводів, що належали французькім компаніям. Депутація розподілилась на групи за спеціальностями, кожна піднесла президенту зразки виробів французьких підприємств, що діяли на території української губернії.
З Катеринослава, Бахмута, Верхньодніпровська, Маріуполя та інших міст на ім’я президента Французької Республіки надійшли багаточисельні вітальні телеграми від міських голів, предводителів дворянства.
Від міського голови Івана Грекова: «За уповноваженням Громадського управління міста Катеринослава прошу Вас, пане Президенте, прийняти сердешні вітання населення міста з благополучним приїздом… Нехай міцнішає братерська згода великих народів на благо людства».
Маріупольський предводитель дворянства у телеграмі зазначав: «Я безмежно щасливий, пане Президенте, бути виразником радісних почуттів з боку населення повіту… Наш повіт знаходиться далеко від столиці, але в ньому зростає і розвивається почуття безмежної любові до великого французького народу, з яким нас об’єднують природні узи братерства і дружби… Хай живе Президент Французької республіки! Хай живе великий французький народ!»
У відповідь на привітання президент Франції надіслав в усі міста листи – телеграми з подякою за вираження симпатій і дружби до нього і його держави.
Після повернення до Парижу, коли 1 жовтня 1897 р. представники торгового світу та промисловці влаштували йому банкет, Фелікс Фор, перебуваючи під враженням від розповідей делегатів з південного регіону імперії, звернувся до них з промовою, яка повинна була послугувати програмою для підприємців: ”Період, який відкривається перед нами, мабуть, остаточно визначить долі націй старої Європи і встановить їм відповідне місце в світі… Не втрачаючи ні хвилини, розпочинайте здобувати нові ринки… поспішайте направити в ледь знайомі недосліджені ще області індивідуальні сили і приватну ініціативу… сприяйте еміграції капіталів, котрі повернуться жвавими та збільшеними в метрополію. Не дамо випередити себе іноземним конкурентам… і не дозволимо щоби наша країна була позбавлена рангу, на який дає їй право її здатність і безперечна комерційна чесність”.
Його почули. Так, якщо на початку поступу французьких капіталів він «йшов кроком, а потім риссю, то незабаром перейшов в галоп». За підрахунками дослідників у 1870-ті роки в імперії було відкрито усього 5 французьких акціонерних товариств, у 1880-ті — 9, то у 1890- ті — 29, з яких 18 у 1896-1900 рр. Це був найбільш значущий період французького інвестування у промисловість в першу чергу українського регіону, з якого все і почалося.
Так, у 1871 р. за участю французького банку «Креді мобільє» був заснований Азовсько–Донський комерційний банк» в місті Таганрог Катеринославської губернії.
У травні 1875 р. Французьке Гірниче і Промислове товариство розпочало розробку кам’яного вугілля в Донецькому басейні – відомі «Курахівські копальні», Бахмутський повіт губернії.
У 1881 р. відкрило діяльність французьке товариство Залізних руд Кривого Рогу.
У 1884 р. почало діяльність Товариство для розробки кам’яної солі і натуральної соди у Бахмутському повіті( майбутнє підприємство «Артемсіль»).
Таким чином перші промислові акціонерні товариства, створені за рахунок французьких інвестицій в імперії, діяли саме в українському регіоні.
Вже на початку 80-тих років ХІХ ст. саме Франція простягла руку допомоги в справі початку першої капіталістичної індустріалізації України (тоді Південна Росія) в той час, коли бюрократичні імперські структури влади протягом десяти років відмовлялися від фінансування робіт з промислової розробки високоякісної залізної руди на Криворіжжі, руди, що вирішувала долю розбудови важкої промисловості України.
У грудні 1880 р. український поміщик О.Поль, який ініціював та фінансував дослідження рудного родовища, знайшов в Парижі людей, зокрема Полена Талабо, які ризикнули і створили акціонерне товариство Залізних руд Кривого Рогу з капіталом у 5 млн. франків. Товариство видало 10000 акцій по 500 франків, що були розібрані за 24 години! Серед акціонерів були французькі підприємці, банкіри, інженери, імена яких відомі, та які добре зналися на справі. Справа з промислових розробок руди рухалася швидко, надаючи першому в Катеринославській губернії заводу англійця Джона Юза (Юзівка, сучасне місто Донецьк, Донецький металургійний комбінат) найкращу руду для виробництва залізних рейок.
Франція була основним фінансовим інвестором імперії, але її інтерес був зосереджений у Криворізько-Придніпровсько-Донецькому регіоні, біля багатих родовищ вугілля та залізної руди. Рухомою силою французького капіталу в цей час стають французькі банки, і в першу чергу банк “Генеральне Товариство” (Societe Generale), що засновує та фінансує промислові гіганти.
І дійсно, історія свідчить, що завдяки франко-бельгійським інвестиціям, підприємництву, кресленням, ноу-хау в південно-східній частині сучасної Україні (тоді Катеринославська губернія) були побудовані металургійні заводи з доменними печами – найбільші і найкращі заводи в імперії, образи яких вражали уяву сучасників.
Французькі інвестори вклали гроші в будівництво Олександрівського (Брянського) металургійного заводу і трубопрокатного заводу в Катеринославі (тепер м. Дніпро), Дніпровського заводу в с. Кам’янському (Придніпровський промисловий регіон).
Від початку 1880-х років, коли почав розвиватися новий Південний гірничозаводський район, пройшло 20 років, і «регіон у своєму розвитку залишив далеко позаду і затьмарив своєю славою інші регіони імперії — Уральський і Польський». За темпами зростання українського промислового регіону – “успіхи нечувані, картина розвитку виробництва — американська” – констатували дослідники на початку ХХ ст. І все завдяки іноземним, в першу чергу французькім, інвестиціям в регіон.
На 1914 рік з 14 металургійних акціонерних товариств регіону французький капітал діяв у 12. Таким чином більшість великих металургійних заводів Катеринославської губернії належали повністю або частково французьким капіталам. На Паризькій біржі котирувалися акції товариств металургійної, кам’яновугільної і залізорудної промисловості української губернії — Криворізького, Нікополь-Маріупольського, Російсько-Бельгійського, Південно-Російського Дніпровського, Донецько-Юр’ївського, Ольховського, Провіданс в Маріуполі, Костянтинівського, Донецького, Брянського.
Металургійні акціонерні компанії мали свої рудники, кам’яновугільні шахти в Криворіжжі та в Донбасі. Французький капітал був вкладений також в підприємства будівельної та хімічної промисловості, машинобудування та електрики, залізничне будівництво в українському регіоні.
Свідоцтвами цієї історії є оригінальні матеріали музейного фонду — цінні папери акціонерних товариств, світлини французьких і українських підприємців, засновників і керівників заводів, рудників, шахт. На акціях і облігаціях автографи відомих французьких підприємців, банкірів — Р.Р. Дюваль, П. Думера (в майбутньому президента Франції), Є. Пастера, М. Верстрата, Т. Ломбардо та багатьох інших. Маємо автограф і відомого французького банкіра і промисловця П’єра Дарсі (1870-1918), якого називали “поважним металургом”. Звинувачений в змові проти радянської влади, заарештований, він після трьох місяців перебування у Бутирській в’язниці через холод, голод і хворобу, помер 23 грудня 1918 року.
Географія підприємств з французьким капіталом — найрізноманітніша — це Кривий Ріг, Кам’янське, Катеринослав (нині Дніпро), Луганськ, Єнакієве, Маріуполь, Дебальцеве, Торецьк, Нікополь, Дружківка, Макіївка, Красногорівка, Алчевськ, Штерівка та ін. Чимало підприємств, створених у 1890-ті роки, працювали протягом усього 20 століття, деякі збереглися до сьогодні.
Валентина Лазебник, завідуюча відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького.
