1-а Кінна армія була створена 19 листопада 1919 р. на базі 1-го Кінного Корпусу Південного фронту. Командуючий С.М. Будьонний. З 5 квітня по 25 травня 1920 р. здійснила 1000 км перехід на Південно-Західний фронт за маршрутом Майкоп – Ростов – на – Дону – Катеринослав – Умань. 5 травня 1920 р. кіннотники пройшли через залізничний (старий) міст, який трудящі міста Катеринослава та червоноармійці відремонтували на 10 днів раніше встановленого терміну.
Хрест з 1918 р. військова нагорода в Білому русі. З 11 грудня 1918 р. по 2 січня 1919 р. (за 22 доби) тисячний загін під командуванням генерал-майора Васильченка здійснив 600 км перехід з Катеринослава в Крим, через Солоне – Томаківка, Борисівка – Нікополь. Учасники походу воювали в Добровольчій армії Денікіна, Російській армії Врангеля. На базі цього загону був створений 2-й армійський корпус, на чолі якого з листопада 1919 р. став Я.О. Слащев, командиром бригади 34-ї дивізії в корпусі став Г.М. Васильченко.
Виготовлений із алюмінія в Санкт-Петербурзі на замовлення Скобелевського комітету для увічнення пам’ті династії Романових, по ціні 1 крб. 25 коп., що було значно дешевше, ніж коштували інші календарі. Скобелевський комітет розіслав листи в жандармські управління губерній для повсюдного його придбання, з вказівкою адреси комітету для відправлення замовлень. Календар завдяки встановленому механізму, який дозволяє корегувати дати (число, місяць, день неділі, рік), в народі прозвали «вічним».
Олексій Сергійович Коптєвський народився 29 вересня 1881 р. в м. Катеринославі в родині священика. Після закінчення московського комерційного інституту здобув звання кандидата економічних наук ІІ-го розряду. Працював помічником бухгалтера 2-го розряду катеринославського відділення Державногго банку. До переїзду в Українську державу був помічником контролера костромського відділення Народного банку. З прийняттям українського громадянства став помічником податкового інспектора в м. Катеринославі.
Іван Олексійович Сасін, уродженець м. Катеринослава, учасник бойових дій на території Польщі в 1914 -1916 рр. (період 1-ої Світової війни), червневого наступу військ Південно-Західного фронту, загітованих О.Ф. Керенським в 1917 р. Про подальшу долю І.О.Сасіна після того, як він покинув м. Катеринослав у 1918 р., на жаль, невідомо. Валізу передала в 1993 р. його племінниця Середа, як і інші документи та речі: бинти американської компанії “Джонсон і Джонсон” (зала №5). Валіза збереглася тому, що її використовували як ящик, куди складали різні інструменти. Згадали про неї тільки при переїзді в 1990-х рр. із старої квартири в районі Брянського заводу до квартири в центрі міста Дніпропетровська.
Знак був виготовлений в листопаді 1917 — січні 1918 рр., згідно з рішенням солдатського комітету Волинського полку, на його кошти та за його замовленням, в Петрограді фабрикою золотих та срібних виробів “Е. Кортман”, з нагоди 1-ї річниці виступу солдатів та їх переходу на бік Лютневої революції. Вручався знак до 19 лютого 1918 р., відповідно до поіменного списку зап. батальйону Волинського полку, складеного з 27 лютого по 1 березня 1917 р.
Українське військове товариство в 228-му полку було створено в квітні 1917 р. за сприяння Катеринославського Українського військового товариства. Головою і представником товариства на всі з’їзди, збори і засідання в Києві радою товариства полку був призначений Пилип Сафронович Курявий. Саме він в інформаційному бюро при УЦР підписав для товариства газети «Вісті УЦР», «Народна воля». За його участі була створена лекційна комісія на чолі з прапорщиком Дубінцевим, затверджена тематика лекцій «Політичні партії», «Яка нам потрібна школа», «Федерація та автономія України» та ін.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття вибори гласних міської думи в Катеринославі відбувалися з використанням технічної новинки – балотировочного апарату або автоматичного ящика. Це пристосування гарантувало таємне голосування, чесність виборів, без підтасування. Виготовлялись апарати у С.Петербурзі за спеціальним патентом, про що свідчить надпис на нікельованих бляхах корпусу апарату. Металевий ящик встановлений на прямокутну дерев’яну основу з нумераторами, що фіксували голоси “за” і “проти”. Неписьменим виборцям допомагав колір ящика: ліва половина була пофарбована чорною, а права — білою, фарбами (“проти”, “за”). Для голосування використовували важкі металеві кулі.
Рідкісна пам’ятка єгипетської культури. Віднесена єгиптологами до шедеврів єгипетської скульптури. Статуя зображує колінопреклоненного молодого фараона, який здійснює узливання богу Амуну. Портрет індивідуальний і є великою історико-культурною цінністю. Ієрогліфічні написи на основі і опорному стовпі містять титулатуру Рамсеса VІ. Статуя виконана з пісковику фіванським майстром. Це третя в світі із відомих науці цілісних статуй з титулами Рамсеса VІ (дві інші зберігаються в Каїрському музеї). Рамсес VІ увійшов в історію як фараон-узурпатор статуй своїх найближчих попередників. Найбільш імовірним кандидатом для нашої ідентифікації є Рамсес V, але науці невідомо жодного його портрета. Статую придбав французький археолог, антиквар і гравер граф Филип де Келюс (ХVІІІ ст.) і оприлюднив у своїй праці офорт із зображенням фараона (“жерця”).
Василь Васильович Поросний народився у 1873 році в с.Міські Млини, що неподалік Опішного. Вчився в Опішнянській зразковій гончарній майстерні, працював як кустар-одинак. Роботи визначались великими живописно-декоративними якостями. Гончарні вироби Василя Поросного: миски, тарілі, глечики, куманці, вази, – оздоблювалися рослинним та анімалістичним орнаментами. Неодноразово нагороджувався медалями, похвальними листами та грошовими нагородами як учасник всеросійських виставок.
