«Яків Новицький та Дмитро Яворницький: спільність доль та єдність культурних справ». Книжкова виставка до 100-річчя від дня смерті Я.П. Новицького у науковій бібліотеці ДНІМ
Ювілейний рік Дмитра Яворницького в музеї насичений на виставкову діяльність. Чергова книжкова виставка відкрита в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького. Вона присвячена 100-річчю від дня смерті Якова Новицького – одного з найбільших друзів та соратників Дмитра Яворницького.
Дмитро Яворницький та Яків Новицький – люди спільної долі. Вони присвятили своє життя дослідженню, збиранню та збереженню історико-культурної спадщини Степової України.
Яків Павлович Новицький (1847-1925) – видатний дослідник історичного минулого України та музейний діяч. Член-кореспондент Всеукраїнської Академії наук (1924). Народився він 14 (26) жовтня 1847 р. у дворянській родині в селі Аули (сучасний Верхньодніпровський район Дніпропетровської області). Батько, Павло Іванович Новицький – з відомого козацького роду, який походив від полковника Іллі Федоровича Новицького, який відзначився в другій половині XVII ст.
Закінчивши Олександрівське повітове училище, Яків Новицький розпочав свій трудовий шлях у липні 1865 р. в Олександрівському казначействі канцеляристом другого розряду. Однак зовсім не казенна служба вабила здібного юнака. Ще з молодих років (до речі, як і Д.І. Яворницький) він зацікавився історією України, Степового краю, колишніх Запорозьких земель. Наполегливо вивчав праці І.І. Срезневського, М.Ф. Сумцова, М.І. Костомарова, В.Б. Антоновича, Д.І. Багалія та інших відомих істориків, мовознавців.
Яків Новицький офіційно працевлаштувався в сферу народної освіти, й активно проявив себе, передусім, на ниві земської освіти. Декілька десятків років працював учителем. З 1868 р. був учителем у Вознесенівській середній школі (тодішній пригород Олександрівська, нині в складі м. Запоріжжя). Яків Новицький, крім офіційної програми, насичував навчальний процес історико-краєзнавчою складовою, складав разом з учнями колекції ботанічного та археологічного напрямків. З 1883 по 1917 роки, Яків Павлович обіймав посаду попечителя земських шкіл Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
Плідне особисте й наукове спілкування Якова Новицького з Дмитром Яворницьким розпочалося, починаючи з 1880-х років, й тривало до кінця життя. Обох учених поєднав спільний інтерес до історії Запорожжя, та прагнення зберегти артефакти історичного минулого Степової України для нащадків.
Промовистими є звертання до Д.І. Яворницького, які використовував Я.П. Новицький протягом усього періоду їх листування (збережено авторську орфографію): «Дорогой, щирый, любый козаче Дмитрий Иванович!», «Добрый, щирый друже Дмитрий Иванович!», «Дорогой козаче Дмитро Ивановичу!», «Козаче-друже Дмитро Ивановичу!», «Мій единый козаче Дмитрій Иванович!».
Перші листи Я.П. Новицького до Д.І. Яворницького мають «витриманий» офіційний характер, однак уже в їх текстах «пробивається» та єдність наукових покликань, яка стане міцною на десятиліття. З листа від 16.09.1883 р. (тут і далі передається мовою та зі збереженням орфографії оригіналів): «Очень рад удачам Вашей поездки на низовья Днепра и крайне интересуюсь видеть и Вас лично, и Вашу коллекцию предметов, найденных при раскопках… 14 и 15 сентября был на острове Хортица с целью проверить и дополнить план, присланный Вами при книге». В листі від 26 травня 1884 р. знаходимо такі рядки: «я с большим уважением отношусь и к Вашим изследованиям и той богатой теме, какую вы избрали. Щирый Вы козак и за это люблю Вас безконечно».
Пророчим виявився зворушливий лист Я.П. Новицького до Д.І. Яворницького від 25.10.1884 р.: «Мій друже єдиный! Поздравляю Вас с днем ангела и желаю Вам віку довгого, здоровья доброго, щасливої долі. С сего часу і до віку хай Вам сонце сяє, блещуть зорі, світе місяць – хай освіщають працовиту дорогу науки. Благословляю Вас на все добре Байдою, Сагайдашним, Залізняком, Палієм и всіма славніми и святими запорожцами и гайдамаками. Амінь. Щиро прихильний Яків. Жинка, Костя поздравляют Вас и кланяются».
Можна впевнено стверджувати, що в період інтенсивних подорожей Д.І. Яворницького по землям колишнього Запорожжя, зокрема, по Дніпровим порогам, які він здійснював протягом 1880-х рр., Яків Новицький став єдиною людиною, яка настільки зрозуміла його прагнення та надала не тільки людську, а й наукову підтримку. Це яскраво підтверджують тексти листів тих років. З листа Я.П. Новицького від 25.11.1884 р.: «Дорогой, щирый, любый козаче Дмитрий Иванович! …Глубоко прочувствовал те строчки Вашего письма, в которых Вы касаетесь Днепра, степи, сопілки, пісні; глубоко сочувствую Вам и всеми помыслами души удрал бы, вместе с Вам туда, где возвышается дух и забывается вся мерзость жизни. Будьте, козаче, терпеливы, ждите весны, а там для вас багато стежок… Глубокие впечатления во мне оставила наша экскурсия по Днепру. …Идуть козаки, идуть небораки з паличками, з камінюччям, з торбинками… Душею преданный Яков Новицкий».
Звертає на себе увагу, що в найнебезпечніші для Д.І. Яворницького часи, коли він зазнавав ідеологічних утисків, Яків Новицький не тільки висловлював прості слова підтримки, а й, як старший товариш, давав розлогі філософсько-психологічні наставляння.
З листа Я.П. Новицького від 23.10.1885 р.: «Добрый, щирый друже Дмитрий Иванович!
…Не грустите, друг мой единственный, сердечный, на неудачи жизни. Ваша жизнь несколько похожа на мою, но что же делать. Прежде я возмущался, возмущался, скажу, не один год, а теперь плюнул на все, игнорирую всякими дрязгами и ставлю идеалы своих стремлений выше всего, живу ими. Делайте и Вы так.
Что касается безденежья, то и с этим, насколько возможно, миритесь. Возьмите Вы многих ученых светил, из чего они жизнь начали, научную деятельность – не из гроша ли? [Не из бульбы ли?]. Лучшее для Вас утешение – будущность и быть может очень [большая].
Вы молоды, сила есть, есть недюжинное дарование, здоровы психически. Чего же Вам?
Следовательно, вооружитесь, дорогой, терпением, а это прекраснейшее лекарство, оно спасло и подвигнуло многих на Вашем месте…
Искренний, сердечный привет шлют Вам Днепр, могилы, скалы, степи.
Будьте здоровы, счастливы, желаю успеха. Крепко жму руку.
Душею преданный Я. Новицкий».
Листування вчених переповнене конкретно-історичним фактами щодо топографії Дніпрових порогів та сусідніх місцевостей. Зокрема, в листі від 02.02.1887 р. читаємо: «Диды меньше знают уже теперь, чем мы с тобою. Балки на острове Хортица ты знаешь все. Островов, кроме [Розстебона], новых не назвали. Их, правда, до Кичкаса и нет, если не считать безымянных камней. Федоршина, Столбы, [Скели] ты знаешь, а дальше до и за порогами, багато сам знаешь, а кое-где помогут и мои очерки в «Степи». Об островах, балках ниже к Никополю деды и совсем не знают. Я, помню, названия островов до Никополя привел тебе в одном из прошлогодних писем. Сведения дал кушугумский дед Орел».
В середині 1880-х років Д.І. Яворницького, як «неблагонадійного», було звільнено з педагогічної роботи. Зворушливою є реакція Я.П. Новицького та душевна підтримка з його боку в листі до Д.І. Яворницького від 23.09.1887 р.: «Очень сожалею, дорогой Дмитрий Иванович, что над твоей головой стряслась такая беда, жаль тем более, что все это может отозваться на всех твоих научных работах. Но не унывай, не будь малодушным, не бросай предмета, в который ты вложил свою благородную, чистую душу». У листі від 12.12.1887 р., якраз перед виходом з друку першої великої монографії Д.І. Яворницького «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», Я.П. Новицький писав: «Будь здоров и счастлив. Радуюсь вместе с тобою, что твой труд увидит свет, а вместе даст исторической науке довольно ценный плод..
Після заснування Музею імені Поля (1902) та призначення Д.І. Яворницького його директором, співробітництво між Я.П. Новицьким та Д.І. Яворницьким не тільки укріпилося, а й набуло більш сталого характеру завдяки спільній темі археологічних досліджень. Показовим є лист Я.П. Новицького від 31.05.1903 р.: «Дорогой Дмитрий Иванович! …поздравляю тебя с редкими, в высшей степени интересными, находками. Такой результат радует меня, а вместе с этим подбивает раскопать хотя бы один – два небольших кургана. Но как быть: ведь мне обещали разрешение на раскопку, и я жду, не дождусь.
Не поможешь ли мне своим властным словом? Хорошо было бы, если бы научное общество помогло и средствами, хотя в незначительном размере, и если этого нельзя, то дорого будет для меня и разрешение: и я собственными руками раскопал бы тот или другой из курганчиков в порожистой части Поднепровья. Все находки, разумеется, поступили бы целиком в ваш музей….
Поклонись от меня пану Синявскому и Строменко. Твои находки, составляющие гордость музея, подбивают меня приехать в Екатеринослав».
Важливо відзначити, що протягом багатьох років знахідки, зроблені Я.П. Новицьким, поповнювали колекцію катеринославського Музею.
У важкий післяреволюційний період обидва вчені продовжували підтримувати щирі професійні та людські стосунки. У 1921 р. було, нарешті, засновано музей історико-краєзнавчого профілю у місті Запоріжжя (нині Запорізький обласний краєзнавчий музей). Яків Новицький став його першим директором до самої смерті. З листа Я.П. Новицького від 08.04.1923 р.: «Мій єдиний друже Дмитро Ивановичу! Як твоє здоров’я и як поживаєш? Рад би побачиться с тобою… Знаю від земляків-учнів, що ты енергійно працюїш в ділі просвіти, читаєш лекціи і т.и. Про себе скажу – завідую повітовым архівом и невеличким историчним музеєм. Напиши мені, будь ласків, який тепер улаштовано штат музея Поля, в яки дни и часы буває відкритий, скілько коштує квиток на вход в музей. У мене з музеєм діло не зовсім налажено. Маю видання каталога Музея Поля 1910 року. Якщо після того було ще видання, передай, спасиби тоби, через случай послідне… Будь здоров. Твій, всею душею прихильний Я. Новицький».
Промовистим є останній (з наявних збережених) розлогий лист Я.П. Новицького від 28.01.1924 р., в якому він жаліється Д.І. Яворницькому на труднощі життя та проблеми зі створенням місцевого музею у м. Запоріжжя. Цей ностальгічний лист є своєрідною «лебединою піснею» відносин двох корифеїв: «Мій єдиний друже Дмитро Івановичу! …хотілось бы дуже побачиться з тобою, хотілось бы згадать про минуле й розсказать про теперішнє життя. Спорудованный тобою краєвий музей – твоя безмертна слава, – его цінні і несчислимі речі не сходять з думки: здається пішком пішов би, щоб побачить і згадать, який він був і що з ным сталось. Его палац – це ж краса на всю Соборну площу, – тепер з вибитими вікнами, обкрадений, знищений… і це-ж не сон, а на яву. Гірко, душа болить, до чого дожилися ми с тобою. Згадав музей, згадав і твої великі наукові праці, багато надруковано, багато й жде світа. Не все-ж не діждемось побачити твои лекціи по історії місцевого краю, або архивний матеріал, лексичний, єтнографічний и инший?… Будь здоров, мій дорогий і верный друже, бажаю тобі добра. Всею душею прихільний Я. Новицький».
Помер вчений 19 травня 1925 р. у місті Запоріжжя.
Яків Новицький – автор близько 40-ка наукових та науково-популярних праць історичного, археологічного, етнографічного профілю. Важко переоцінити вплив ідей та діяльності Якова Новицького на подальший розвиток історичного краєзнавства Степової України.
На виставці у науковій бібліотеці представлені видання із книжкового зібрання Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького. Це, передусім, томи з зібрання творів Я.П. Новицького, здійсненого у місті Запоріжжя, Запорізьким науковим товариством імені Я.П. Новицького. Його багато років очолював відомий дослідник історії Південної України, доктор історичних наук, професор Анатолій Бойко. На виставці також репрезентовані перевидання праць Я.П. Новицького. Це, зокрема, «Народная память о Запорожье», праці з історії острова Хортиця та ін.
Окремо відзначимо продовжуване археографічне видання «Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького», яке видається колективом Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького. Тут, зокрема, у томі 2, наведено розлоге листування Д.І. Яворницького з Я.П. Новицьким, яке тривало з 1880-х років до 1924 року.
Звертають на себе увагу монографічні видання сучасних дослідників, присвячені Я.П. Новицькому. Зокрема, це книги Л. Іваннікової «Яків Новицький. Фольклорист, історик, педагог» та книга А.С. Бровко та Б.А. Бровко «Яків Новицький та його імениті предки». Відзначимо також розлогу статтю С.І. Світленка, присвячену Я.П. Новицькому, у виданні «Діячі державної влади та місцевого самоврядування Дніпропетровської області. Історичні нариси» (том 1, 2009), та декілька його монографій, де присутня й постать Я.П. Новицького.
Виставка працює до кінця червня 2025 р. у приміщенні Наукової бібліотеки ДНІМ імені Д.І. Яворницького, за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 18, 1 поверх.
Максим Кавун, кандидат історичних наук, завідувач відділу ДНІМ «Меморіальний будинок-музей Д.І. Яворницького»,
Ірина Гурова, завідувач науковою бібліотекою ДНІМ
