У науковій бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького відкрита чергова книжкова виставка. Вона присвячена двом ювілейним датам – 170-річчя від дня народження академіка Д.І. Яворницького та 390-річчя від часу будівництва фортеці Кодак.
Ці дві дати мають гармонійне поєднання. Адже Дмитро Яворницький був одним із перших дослідників знаменитої фортеці та ініціатором встановлення пам’ятника – обеліска на її залишках.
Фортеця Кодак, заснована в середині XVII століття, стала одним із перших постійних населених пунктів на території Дніпровського Надпорожжя. До Кодака в цьому ареалі існували поселення на лівому березі Дніпра, вище гирла ріки Самари. Тут було розташоване козацьке укріплене «містечко Самар» письмова історія якого фіксується з XVI ст., а археологічні дослідження продовжують його витоки у XIV-XV ст. На правому підвищеному березі Дніпра ніяких великих поселень не існувало.
Кодак було вперше збудовано в липні 1635 р. за проєктом та під керівництвом відомого військового інженера, архітектора, картографа – Гійома Левассера де Боплана (бл. 1695 – 1673). Француз за походженням, він пройшов типовий шлях здібного військового фахівця на службі різних монархій. Близько 20 років він працював на службі королів Речі Посполитої. Надалі повернувшись у Францію, помер у місті Руан. На жаль, портрет Г. де Боплана досі не атрибутований.
Крім збудування фортеці Кодак, Г. де Боплан увійшов в історію України як будівничий замків та фортець у містах Броди, Бар, Підгірці, Кременчук та інших. Безумовно, найбільш відомий він своєю працею «Опис України» («Description d’Ukranie»), яка вперше була опублікована 1651 р. У книзі вперше докладно описано географію, етнографію, побут та звичаї населення Середнього Придніпров’я. На виставці представлені декілька перевидань цього твору. Боплан також є автором унікальної «Генеральної мапи України», яка стала феноменом картографічного мистецтва XVII ст.
Кодак являв собою потужну фортецю, яка була розташована безпосередньо на скелі над першим Дніпровим порогом – Кодацьким. 4-бастіонна фортеця складалася із земляних валів та дерев’яних фортифікаційних споруд. У фортеці містився гарнізон, який очолював французький полковник Жан Маріон.
Кодак став наслідком колонізаційної політики уряду Речі Посполитої. Головною метою спорудження фортеці було перешкоджання вільному пересуванню запорозьких козаків руслами річок Самари та Дніпро. Друга мета будівництва – загальний контроль над місцевістю та подальше просування інтересів Речі Посполитої. З часом, за планами польського уряду, фортеця мала вирости в потужний урбаністичний центр колонізації навколишніх земель.
Проте майже одразу після збудування, в серпні 1635 р. Кодак було вперше взято запорозькими козаками під керівництвом гетьмана Івана Сулими. За цей вчинок його було арештовано, вивезено до Варшави та четвертовано.
Найкраще про це розповів сам Боплан в «Описі України»:
«Ще нижче, на відстані гарматного пострілу знаходиться Кудак (Kudak) – перший поріг (Poroh), тобто ланцюг скель, які перетинають поперек річку і тим самим перешкоджають судноплавству по ній.
[Тут] існує замок, який я заклав у липні 1635 р., але наступного ж місяця, в серпні, після мого від’їзду, якийсь Соліман (Soliman), ватажок (general) повсталих козаків, повертаючись з моря і бачачи, що замок перешкоджає його просуванню додому, раптово захопив його та порубав весь гарнізон, який складався приблизно із 200 осіб під командуванням полковника Маріона (Marion).
Потім згаданий Соліман після того, як узяв і пограбував цей форт, повернувся з козаками в Запоріжжя. Однак вони не довго залишалися його господарями, оскільки були обложені та переможені іншими вірними козаками за наказом великого Конецьпольського, краківського каштеляна. Нарешті, ватажок повстанців був схоплений разом із усіма своїми [людьми] і відвезений до Варшави, де його четвертували. З того часу поляки залишили поза увагою цей замок, що зробило козаків зухвалими та відкрило їм шлях до повстання, яке й сталося 1637 року».
Через декілька років уряд Речі Посполитої відновив Кодак. У 1639 р. реконструйована фортеця мала вже шість бастіонів та посилений гарнізон. Поширеною є історична легенда, що тодішній великий коронний гетьман Станіслав Конецьпольський привіз подивитися на фортецю представників козацької старшини, серед яких був й молодий чигиринський сотник Богдан Хмельницький. На хизування поляків щодо міцності фортеці майбутній гетьман нібито відповів латинським висловом «Manu facta – manu distruo», що означає «Руками створене – руками й руйнується».
Слова Богдана Хмельницького, якщо вони були дійсно сказані, виявилися пророчими. У 1648 р., одразу після початку Національно-Визвольної війни, фортеця Кодак була другий раз взята повсталими козаками. У ХІХ – на початку ХХ ст. вважалося, що це було здійснено під безпосереднім керівництвом самого Богдана Хмельницького. Це є історична помилка – гетьман із основною частиною військ направився на Жовті Води, де й відбулася перша переможна битва з військом Речі Посполитої.
Фортецю Кодак взяли загони під предводительством полковників. Сучасні дослідники називають імена полковників Прокопа Шумейка, Максима Нестеренка та Якова Вовченка. У 1910 р. на одному з бастіонів фортеці за ініціативою Д.І. Яворницького було зведено обеліск із пам’ятним написом, який зберігся й по сьогодні. Але напис на обеліску, за іронією долі, вміщує помилкове твердження про взяття Кодака самим Богданом Хмельницьким.
У другій половині XVII століття Кодак став опорним пунктом Української козацької держави. Тут містився гарнізон та великі запаси провіанту. За результатами невдалого Прутського походу Кодак було зруйновано. З тих часів він більше не відновлювався як фортеця.
Біля валів та бастіонів виросло козацьке селище Старі Кодаки. Поруч із Лоцманською Кам’янкою, тут мешкали лоцмани дніпрових порогів – представники унікальної професії. Після надання 1787 р. лоцманам прав особливої військової громади, Старі Кодаки юридично входили до ареалу поселення лоцманів.
У ХХ століття залишки фортеці, на жаль, не стали обєктом системних археологічних досліджень із подальшою музеєфікацією. З 1944 р. до середини 1980-х рр. на руїнах фортеці працював гранітний кар’єр, який «з’їв» більшу частину гранітної скелі, з 60-70 % залишків самої фортеці.
Нова хвиля дослідницької та пам’яткоохоронної активності щодо фортеці Кодак розпочалася з 1988 р., у часи Перебудови та піднесення національного руху. Залишки фортеці було оголошено пам’яткою історії національного значення. Проведено декілька етапів археологічних досліджень. Ставилося питання про реконструкцію частини фортеці у співробітництві з польською стороною, але, на жаль, поки ця ідея не реалізована.
Фортеця Кодак завжди була об’єктом дослідницької уваги провідних фахівців ХІХ–ХХ ст., які вивчали феномен запорозького козацтва. Необхідно відзначити монографічну працю Мар’яна Дубецького «Kudak, twierdza kresowa, i jej okolyce» (1900). У вітчизняній історіографії одним із перших, хто звернув увагу на цю визначну пам’ятку, був Дмитро Яворницький. Кодаку приделіна увага у провідних працях ученого, починаючи з двотомника «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» (1888).
Спеціально слід виділити праці доктора історичних наук, професора Юрія Андрійовича Мицика. Зокрема, це книги «Тії слави козайької повік не забудем» (1989), «Як козаки воювали» (1989), та «Козацький край. Нариси з історії Дніпропетровщини XV–XVIII ст.» (1997).
Серед сучасних дослідників можна відзначити монографічні дослідження доктора історичних наук, професора Віктора Миколайовича Заруби, серед яких спеціальна монографія «Фортеця над Кодацьким порогом» (2013).
Співцем фортеці Кодак можна вважати Адріяна Феофановича Кащенка – письменника, автора численних історико-літературних праць з історії запорозького козацтва. Фортеця неодноразово фігурує в його «Оповіданнях про славне Військо Запорозьке низове», а також у низці повістей, зокрема “Над Кодацьким порогом”.
Фортеця Кодак згадується в численних енциклопедіях, нарисах історії українського козацтва, популярних краєзнавчих розвідках з історії Придніпров’я. Велика частина з них представлена на книжковій виставці.
Книжкова виставка працює до вересня 2025 р. у приміщенні Наукової бібліотеки ДНІМ ім. Д.І. Яворницького, за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 18, 1 поверх.
М.Е. Кавун, кандидат історичних наук, зав. відділом ДНІМ «Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області»
І.М. Гурова, зав. науковою бібліотекою ДНІМ.
