Дніпропетровський національний історичний музей

Дніпропетровський електромеханічний завод «Світлофор» був заснований в 1929 році на базі залізничних майстерень служби руху та спеціалізувався на випуску лінзових світлофорів з ребристою оптикою, трансформаторних ящиків, стрілочних муфт, семафорів тощо. В 1935-1936 роках завод забезпечував вказаним обладнанням Московський метрополітен. В 1937 році продукція заводу здобула міжнародне визнання. На всесвітній виставці «Мистецтво та техніка в сучасному світі», що проходила в Парижі з 25 травня по 25 листопада 1937 року, Дніпропетровський електромеханічний завод «Світлофор» отримав золоту медаль та диплом «Гран-прі» за випуск обладнання автоблокування та централізації стрілок і приладів залізничної сигналізації.

Тачанки значно підвищували можливості станкових кулеметів у маневровій війні, за умов позиційної війни це було неможливо. Завдяки винаходу Н.І. Махна з’явився новий вид озброєння – «кулеметна тачанка» – маневрений, всюдихідний, високоефективний в ближньому бою, який підсилював вогневу міць війська. Ресорні візки конфіскувалися у німецьких колоністів, ремонтувалися на бричковому заводі Кальницького в с. Васильківці Катеринославської губернії. Екіпаж тачанки складався з трьох осіб: їздового, кулеметника, 2-го номера обслуги.

З початком першої світової війни відновлюється стальний шолом – важлива частина армійської екіпіровки ХХ ст. Німці першими стали випробувати його, але всеж першість у цьому належить французькій касці-шолому «адріанці», розробленому генералом армії Огюстом Луї Адріаном (сталь завтовшки 0,7 мм, вага 700-800 г, синій колір, збірна (3-4 частини). На касці були: емблема, шкіряний підшоломник, підборідний ремінь 0,5 см (коняча шкіра). Кількість випуску – 3 млн. шт. Прообразом слугувала каска французьких пожежників. Бельгійці, італійці, росіяни, серби прийняли його на озброєння своїх армій в 1915 р. В Росії шолом стальний зразка 1916 р. вітчизняного виробництва на основі французького надійшов до армії в кінці року (відрізнявся емблемою, кольором).

23 грудня 1872 р. була заснована фірма «Вільгельм і Пауль Маузери». Пістолет «Маузер», розроблений Паулем в 1896 р., став одним з найпопулярніших пістолетів періоду 1917 – 1920 рр. Його параметри: калібр – 7,63 мм; загальна довжина – 240 мм; довжина без прикладу – 290 мм; довжина ствола – 140 мм; вага без прикладу (з патронами) – 1250 г; ємність магазину – 6, 10 або 20 патронів; початкова швидкість кулі – 430 м /с; швидкострільність – 30 постр./ хв.; прицільна дальність стрільби – 200 м. Їм озброювалися командири і комісари Червоної Армії, даний пістолет був особистою зброєю Н.І. Махна. Він також використовувався, як вища більшовицька нагорода, що видавалась ВЦВК за відмінності в боях зі світовою контрреволюцією.

1-а Кінна армія була створена 19 листопада 1919 р. на базі 1-го Кінного Корпусу Південного фронту. Командуючий С.М. Будьонний. З 5 квітня по 25 травня 1920 р. здійснила 1000 км перехід на Південно-Західний фронт за маршрутом Майкоп – Ростов – на – Дону – Катеринослав – Умань. 5 травня 1920 р. кіннотники пройшли через залізничний (старий) міст, який трудящі міста Катеринослава та червоноармійці відремонтували на 10 днів раніше встановленого терміну.

Хрест з 1918 р. військова нагорода в Білому русі. З 11 грудня 1918 р. по 2 січня 1919 р. (за 22 доби) тисячний загін під командуванням генерал-майора Васильченка здійснив 600 км перехід з Катеринослава в Крим, через Солоне – Томаківка, Борисівка – Нікополь. Учасники походу воювали в Добровольчій армії Денікіна, Російській армії Врангеля. На базі цього загону був створений 2-й армійський корпус, на чолі якого з листопада 1919 р. став Я.О. Слащев, командиром бригади 34-ї дивізії в корпусі став Г.М. Васильченко.

Виготовлений із алюмінія в Санкт-Петербурзі на замовлення Скобелевського комітету для увічнення пам’ті династії Романових, по ціні 1 крб. 25 коп., що було значно дешевше, ніж коштували інші календарі. Скобелевський комітет розіслав листи в жандармські управління губерній для повсюдного його придбання, з вказівкою адреси комітету для відправлення замовлень. Календар завдяки встановленому механізму, який дозволяє корегувати дати (число, місяць, день неділі, рік), в народі прозвали «вічним».

Олексій Сергійович Коптєвський народився 29 вересня 1881 р. в м. Катеринославі в родині священика. Після закінчення московського комерційного інституту здобув звання кандидата економічних наук ІІ-го розряду. Працював помічником бухгалтера 2-го розряду катеринославського відділення Державногго банку. До переїзду в Українську державу був помічником контролера костромського відділення Народного банку. З прийняттям українського громадянства став помічником податкового інспектора в м. Катеринославі.

Іван Олексійович Сасін, уродженець м. Катеринослава, учасник бойових дій на території Польщі в 1914 -1916 рр. (період 1-ої Світової війни), червневого наступу військ Південно-Західного фронту, загітованих О.Ф. Керенським в 1917 р. Про подальшу долю І.О.Сасіна після того, як він покинув м. Катеринослав у 1918 р., на жаль, невідомо. Валізу передала в 1993 р. його племінниця Середа, як і інші документи та речі: бинти американської компанії “Джонсон і Джонсон” (зала №5). Валіза збереглася тому, що її використовували як ящик, куди складали різні інструменти. Згадали про неї тільки при переїзді в 1990-х рр. із старої квартири в районі Брянського заводу до квартири в центрі міста Дніпропетровська.

Знак був виготовлений в листопаді 1917 — січні 1918 рр., згідно з рішенням солдатського комітету Волинського полку, на його кошти та за його замовленням, в Петрограді фабрикою золотих та срібних виробів “Е. Кортман”, з нагоди 1-ї річниці виступу солдатів та їх переходу на бік Лютневої революції. Вручався знак до 19 лютого 1918 р., відповідно до поіменного списку зап. батальйону Волинського полку, складеного з 27 лютого по 1 березня 1917 р.