На Катеринославщині Максим Горький був двічі. Перший раз – молодим і невідомим, вдруге – вже відомим письменником.
Перші відвідини відбулися в квітні 1891 року, коли двадцятитрирічшй Олексій Пєшков подорожував дорогами Росії. Пізніше він писав: “…Майже два роки вештався по Росії, мов перекотиполе. Обійшов Поволжя, Дон, г Україну Крим, Кавказ, пережив неймовірно багато різних вражень, пригод…”
У літописі життя та творчості Горького, виданому АН СРСР, вказано маршрут подорожі письменника Україною. Дорога по Катеринославській губернії чомусь не вказана, але на карті подорожей Горького, створеній не без участі самого письменника, видно, що з Кременчука шлях його лежав уздовж лівого берега Дніпра на Хортицю через Катеринослав.
Про цю подорож ми можемо дізнатися також з листа Горького В.І. Немировичу-Данченку, котрий для постановки п’єси “На дні” просив автора прислати фотографії та замальовки нічліжок і типів мешканців “дна”. Олексій Максимович відповів: “Знімків нічліжки – немає, тільки типи; якби я жив у Нижньому, то мені нічліжку змалювали б… У Катеринославі – нічого задовільного Ви не знайдете, я знаю…” Ми не знаємо точно, скільки часу провів Олексій Максимович у Катеринославі й чим займався. Деякою мірою на ці запитання відповідають спогади драматурга Костянтина Треньова в переказі одного з найстаріших дніпропетровських поетів Дмитра Демерджі:”У травні 1934 року до нас приїхав Треньов. Разом з літературною групою “Плавка” заводу імені Петровського здійснював поїздку пароплавом по Дніпру. На палубі ми, тоді молоді літератори, оточили Костянтина Андрійовича. Зайшла мова про Горького. “За декілька днів до поїздки, – розповідав Треньов, – я зустрівся з Горьким і повідомив йому що їду до Дніпропетровська. Олексій Максимович позаздрив і сказав, що влітку 1891 року він пройшов усю Катеринославську губернію з півночі на південь. В Катеринославі намаявся – прийшов уранці без копійки в кишені. Подався в порт: там завше були потрібні дешеві робочі руки.
Поряд з портом – лісні склади. Береги Дніпра завалені дошками, колодами, дровами. Снували сотні підвод. На воді качалися плоти. Працював до вечора: вантажив підводи, витягав з води колоди і складав у штабелі. Вранці досить широкою вулицею подався на базар – ходу кілька хвилин. Базар великий, гамірний, але брудний”. На базарі на зароблені копійки Олексій Максимович купив харч й “почимчикував” до Чорного моря. Це було поміж 15 червня і 15 липня”.
Пройшло 37 років, і проїздом з Харкова до Запоріжжя Олексій Максимович зупинився в Синельниковому Там його вітала делегація обласного центру та жителі містечка, котрі прийшли на перон.
