Будинок академіка Д.І. Яворницького в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

В будинку, що знаходиться в пров. Жовтневому № 5 м. Дніпропетровська, в якому у 1988 р. відкрито меморіальний буди-нок-музей вченого, Дмитро Іванович Яворницький прожив майже половину свого життя: з 1905 по 1940 рр. Пережив він тут дві революції, громадянську війну, а от Велику Вітчизняну – Серафима Дмитрівна, дружина вченого, зустріла сама. Нелегко було без господаря, все приходилось вирішувати самій.
Після смерті Д.І.Яворницького (05.08.1940 р.) за його власним заповітом від 01.09.1923 р., все майно і садиба переходили у власність його дружини Серафими Дмитрівні. Піклуючись про долю будинку, котрий довгі роки був осередком культури в місті, вона звернулась до міської ради з проханням створити у ньому музей вченого.
Постановою від 17 лютого 1941 р. прохання задовольнили. Історичний музей було зобов’язано відкрити в оселі Дмитра Івановича свій філіал. За дружиною академіка та її сестрами (Зінаїдою та Варварою Буряковими) була закріплена незадіяна під музей частина: три кімнати, кухня та туалетні приміщення. Та війна 1941 – 1945 рр. не дала цьому здійснитися.
Єдиний свідок того, що відбувалося в будинку вченого під час війни, хатня робітниця Катерина Іванівна Литвиненко (1914 р. народження).
До Яворницького вона прийшла у 1935 р. за рекомендацією їх сусідів Мірошниченко, що жили поряд (пл. Шевченка, 6). Двері відкрив сам Дмитро Іванович і сказав: “здоровенькі були, що ви хотіли?” “Мені би хазяйку”, – відповіла дівчина. “Серафима Дмитрівно, а йдино сюди’.’, – покликав він дружину. Коли Катя сказала, що не вміє готувати щось особливе, Серафима Дмитрівна відповіла: “В нас просто”. Сприймали дівчину, як члена родини. Дмитро Іванович відправив її навчатися у вечірню школу, як батьки перевіряли в неї уроки, але закінчити школу вона не встигла, почалася війна.
Коли німці зайняли місто (серпень 1941 р.), зразу ж почали виселяти людей з власних будинків нагорної частини і готувати їх для заселення німецькими сім’ями. На двері оселі Яворниць-ких почепили табличку “будинок конфісковано”. Дружині вченого було наказано знайти собі інший будинок, негайно звільнивши цей. Тимчасовий притулок знайшли у Марії Григорівни Скублевської, доброї знайомої (мешкала по вул. К. Цеткін, 1).
В перші дні після їх вигнання, Катя прибігала в будинок за якимись речами. У вітальні було зірвано лінолеум, картини лежали вирізані з рам. Зрозумівши, що з ними буде, вона вхопила картини “Українка” (художник Бондаренко, 1877 р.), “Хлопець” (художник Васильєв, 1884 р.), акварель “Дівчинка в українському костюмі” і сховала їх за буфет. Тут її і схопили німці, кричали і погрожували зброєю, поставивши до стіни. Офіцер через перекладача запитав, чого вона прийшла і що робить. Переборюючи страх, вона все пояснила і додала, що це важливі “історичні речі для музею”. У відповідь почула: “Більше не приходь, бо повісимо”. У кімнатах лежало багато зброї, снарядів, між вікнами з фасаду стояли гармати. Врятовані картини збереглися і зараз займають своє колишнє місце у будинку – музеї.
Невдовзі знайшли квартиру в будинку №15/10 по вул. Садовій (зараз вул. Сєрова) і перевезли речі з власного будинку.
Ремонт будинку німці робили на свій погляд. Розписи були заштукатурені тонким шаром. Різьблену дерев’яну веранду було знесено і на її місці зроблено цегляну прибудову вздовж всієї стіни. Почали проводити водяне опалення, встановлюючи в кожній кімнаті батареї, але закінчити ремонт їм не вдалося.
За період військових дій було повністю знесено дах будинку, снаряди потрапили в мезонін, кухню, загинули дерева фруктового садка, дуб і сосна, посаджені Дмитром Івановичем.
Німецькими окупантами з будинку були вивезені власні речі родини Яворницьких:

  1. Шафа книжкова, арабська, інкрустована перламутром к.ХІХ – поч. XX ст., привезена вченим з Єгипту у 1910 р. (з кабінету вченого).
  2. Ікона Пресвятої Богородиці. Дерево, олія. ХУІІІ-ХІХ ст.
  3. Баклага у вигляді гарбуза. Глина, к.ХІХ – поч. XX ст.
  4. Картини к. XIX – поч. XX ст. (9 одиниць, назви їх встановити неможливо (з вітальні).
  5. Ікони Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці (к.ХІХ – поч. XX ст.), за спогадами секретаря вченого М.Л.Костюка зображені в українському одязі (з їдальні).

Новий 1943 рік зустрічали на Садовій. Присутній був Коля Костюк, якого в родині Яворницьких називали Коля-синок, бажаючи його всиновити. Останні роки життя вченого він був його секретарем, супроводжував його на сесії Академії Наук до Києва, допомагав по господарству. Серафима Дмитрівна нездужала і в останню хвилину попрохала Катю не кидати її сестер після її смерті, бо в них нікого немає. 10 травня 1943 р. її не стало. Поховали поряд з могилою Дмитра Івановича на міському кладовищі. До звільнення від німецько-фашистських загарбників залишалося всього півроку.
Коли німці віддали наказ всім вийти з своїх будинків, (хто залишиться – буде розстріляний), німецький військовий І.М.Ростін пообіцяв вивезти трьох жінок, а за послугу попросив червоний диван (к.ХІХ – поч. XX ст.) та старовинні золоті запонки Дмитра Івановича (у вигляді голови лева, XIX ст.). Речі ці йому віддали, а сам він так і не повернувся. Гнали їх під охороною собак за місто, а там вдалося втекти – сісти в машину, яка вивезла їх у Солонянський район. Після довгих поневірянь, вони повернулися. За їх відсутність з квартири зникли слідуючи речі:

  1. Столик круглий з мармуровою чорною кришкою (стояв в вестибюлі будинку вченого).
  2. Диван дерев’яний, твердий (зеленого кольору).
  3. Полиця настінна без капелюхів (з передпокою).
  4. Столик на схрещених ніжках (з кабінету).
  5. Шафа книжкова (з кабінету).
  6. Кафедра (для роботи стоячи) – з кабінету.
  7. Стіл прямокутний невеликий (з кабінету).
  8. Секретер.
  9. Стіл круглий (стиль “Будь”) – з вітальні. (Стіл та стільці м’які від цього гарнітуру сестри дружини вченого продали архієрею Троїцького собору).
  10. Столик з мармуровою кришкою, пристінний (з вітальні).
  11. Канапа жорстка (червоне дерево, лак).
  12. Піаніно поч. XX ст. (Німеччина).
  13. Шафа для посуду поч. XX ст. (з їдальні).
  14. Шафа для одягу двостворчаста ( зі спальні).
  15. Ліжко поч.ХХ ст., червоне дерево (з мезоніну).
  16. Комоди (2 од.) поч. XX ст.
  17. Ліжко поч.ХХ ст. (нікельоване), на якому спав вчений.
  18. Ліжко поч. XX ст., червоне дерево (з мезоніну).
  19. Столик. Поч. XX ст. (з мезоніну).
  20. Стільці віденські (2 од.).

Портрет Д.І.Яворницького роботи худ. Ф.Красицького (1900 р.) Катерина Іванівна знайшла в сусідній квартирі і принесла до дому.
А власний будинок вдалося повернути лише через рік після звільнення міста від німецьких загарбників, тому що в будинку жила сім’я військовослужбовця Цимбалюка.
Зважаючи на постанову міської Ради від 17.02.1941 р., сестри отримали дві кімнати, кухню та туалетні приміщення. Інші кімнати належали історичному музею, в яких за рішенням Дніпропетровської міської Ради №1094 від 18 липня 1946 р. необхідно було відкрити меморіальний музей Д.І.Яворницького – філіал історичного музею.

Автор: Перкова А.І. – зав. відділом “Будинок-музей Д.І. Яворницького”

Джерело: Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. (Матеріали обласної наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ, 2003. – 134 с.