Історія створення «Церковного відділу» Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького

Релігійний аспект духовного буття мешканців нашого краю з найдавніших часів до сьогодення посідає значне місце в його історичному розвитку. Різноманітні релігійні культи, конфесії, які мали розповсюдження і зараз існують серед місцевого населення, залишили на терені даного регіону численні рухомі й нерухомі пам’ятки — свідки багатого й змістовного духовного життя народу. Історія релігії і церкви, зокрема в нашому краї, привертала увагу дослідників, перш за все духовних осіб, ще з XIX ст. Гавріїл (Розанов), Феодосій (Макаревський), а також Василь Біднов і Д. Яворницький зробили вагомий внесок в цю галузь історії краю.
Зі створенням в Катеринославі на початку XX ст. обласного музею ім. О.М. Поля саме в ньому починають зосереджуватись, пам’ятки церковної старовини, архівні джерела. Треба зазначити, що історія створення «церковного відділу» музею мало вивчена. Лише в окремих працях, присвячених історії музею в цілому, зустрічаються згадки про існування такого відділу й збирання Д. Яворницьким церковних старожитностей. Але зосереджені в фондах ДІМ документальні джерела (матеріали: Катеринославської консисторії, листування Д. Яворницького з духовними особами, книги реєстрації музейних предметів тощо) дозволяють реконструювати етапи створення й існування його «церковного відділу», формування культових колекцій.
На початку XX ст., а саме з 1905 до 1917 рр., робота музею йшла під гаслом збирання всіх пам’яток матеріальної і духовної культури в межах Катеринославської, частини Херсонської та частини Полтавської губерній, які так чи інакше свідчили про своєрідність історичного минулого даного регіону. А з нагоди століття існування Катеринославської духовної семінарії (1805— 1905) при музеї було створено і відділ «церковної старовини». Скориставшись цим, Д. Яворницький виклопотав у Синоду право на огляд старовинних церков і вилучення до музею художньо- історичних речей, що зберігалися в церквах Катеринославської єпархії. Протягом тільки одного 1906 р. Д. Яворницький зібрав, біля 600 предметів церковної старовини, які охоплювали кустарні й художні вироби, здебільшого і переважно це були православні пам’ятки. Як свідчать джерела, збиранню релігійних речей сприяла також й земська управа, яка зокрема забезпечувала Д. Яворницькому безкоштовний переїзд по селах губернії, виділяла кошти на придбання і копіювання окремих речей (наприклад, портретів духовних осіб). Серед перших експонатів відділу були емалеві московські роблива XVIII ст., усіяний дрібними діамантами золотий хрест; срібна золочена чаша, увінчана гілками винограду; 4 рукописні євангелія XV—XVI ст.; окремо євангеліє, устельна рукописна 1594 р., євангеліє першодрукаря Федорова 1580 р.; сакос, перешитий з кафтана царя Михайла Федоровича, великий хрест у срібній золоченій оправі з вирізаними по кипарису епізодами з життя Христа; Самарська чудотворна ікона; іконостас з Запорізької Покровської церкви; єпітрахіль XVII ст., вишитий золотими нитками; багата збірка металевих орнаментованих образів та інш.
Майже до 1917 р. за рішенням Катеринославської духовної консисторії в музей надходили культові речі, які мали історичне й художнє значення, що свідчило про величезний авторитет директора музею Д. Яворницького, зокрема серед духівництва краю.
Представники Катеринославської духовної консисторії постійно зверталися до нього, як до авторитетного вченого, з проханням оглянути будь-яку культову споруду на предмет її історичного та художнього значення, для визначення її подальшої долі в разі погіршення стану та з інших питань.
Саме протягом цього десятиліття (1906—1917 рр.) формувалася культова колекція нашого музею, яка, незважаючи на значні втрати, збереглася, і дає яскраве уявлення про релігійне життя в цілому, та історію окремих церков.
Продовжуючи традиції Д. Яворницького, працював церковний відділ на правах музею в Преображенському соборі, починаючи з 1930-х рр. Простежити його історію до сьогодення — мета нашого дослідження. Адже побудова майбутньої релігіознавчої експозиції, музею неможлива без урахування попереднього досвіду, переосмислення наукових, методичних, ідеологічних настанов, які були притаманні роботі відділу історії релігії на всіх етапах його існування.

Фаримець А.М., завідуюча відділом історії релігії ДІМу

Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.