“І нарекли його Тарасій”: Тарас Шевченко. Тарас Труба. Дмитро Яворницький (до дня народження Т.Г. Шевченка)

У 100-літні роковини з дня народження Т.Г. Шевченка в Катеринославі в родині інженера-технолога Івана Михайловича Труби та його дружини Віри Петрівни за щасливим збігом обставин сталася радісна подія – 9 березня (26 лютого за ст. стилем) 1914 року у них народився молодший син, якого при хрещені назвали Тарасом, вшановуючи пам’ять Великого Кобзаря.

Обряд хрещення проходив 23 (10) квітня в Благовіщенській церкві міста, який проводив протоієрей Євлампій Костянтинович Краснокутський, а хрещеними батьками були професор Дмитро Іванович Яворницький, донька техніка-будівельника Марія Володимирівна Теремовська, лікар Юхим Арсенійович Павловський, почесна громадянка Галина Миколаївна Ємець. У родині Труби була традиція називати дітей іменами видатних українських письменників. Так, старшого сина назвали Борисом на честь Бориса Дмитровича Грінченка, а доньку Олесею на честь Лесі Українки.

Батько Тараса І.М. Труба (9.09.1878, Гомель – 27.08.1950, Пльзень, Чехія) – український громадсько-політичний, культурний діяч, письменник, перекладач, книговидавець, педагог, доктор технічних наук. Походив із давнього козацького роду. Проживав з родиною у Катеринославі з 1907 по 1919 рр., у будинку по вул. Пороховій № 22 (тепер Кавалерійська № 22, зруйнований 1978 р.), який побудував за власним проектом в українському стилі. Працював викладачем фізики та математики у гімназіях та училищах міста, інженером-технологом Катерининської залізниці. Проводив активну громадську роботу в українському товаристві «Просвіта». У короткий час української державності за доби Центральної Ради займав посаду комісара народної освіти Катеринославської губ., сприяв українізації освітньої справи у краї, брав участь в організації Катеринославського університету (1918). Член Катеринославського проводу ТУПу. У листопаді 1918 р. його призначили головою Катеринославської філії Українського Національного Союзу – органу Директорії. Прихильник Української соціалістичної партії. 1917 р. видав у Катеринославі популярну брошуру «Хто пануватиме на Україні». У 1919 під наступом більшовизму вимушено емігрував за кордон, проживав у Відні (Австрія), Празі (Чехія), мріяв повернутися на батьківщину, до родини, та не судилося. Звертався у листах до кума, Д.І. Яворницького, з проханням допомогти дітям і дружині. Їх нечисленне листування збереглося в архіві вченого і опубліковано. Помер І.М. Труба і похований у Пльзені.

Тарас Труба виховувався матір’ю, яка самотужки намагалася дати дітям освіту. Часто спілкувався з Д.І. Яворницьким, слухав уважно його настанови про те, що необхідно добре вчитися, бував у його оселі, де його частувала Серафима Дмитрівна, відвідував музей, мандрував дніпровими порогами, збирав і зберігав подаровані вченим книжки, заучував напам’ять вірші про Т.Г. Шевченка, надруковані у збірці Д.І. Яворницького «Вечірні зорі». Навчався у 6-й катеринославській залізничній трудовій школі, садово-городньому технікумі. Як син «ворога народу» не міг одержати вищу освіту в Україні. Закінчив Єреванський зоотехнічний інститут. Під час Другої світової війни служив у хімічному танковому батальйоні (Шихани), сконструював лижний вогнемет Труби (ЛОТ). 10 років відбував заслання в Норильську за несправедливим доносом «за антирадянську агітацію» (1941-1956), реабілітований через 15 років за часів Хрущовської відлиги (1956). Проживав з дружиною Антоніною Зав’яловою у Дніпропетровську, працював у хіміко-технологічному та сільськогосподарському інститутах. Захоплювався греблею, лижним та парусним спортом, з дитинства мав хист до малювання, конструювання та винахідництва. Майстер спорту, автор ряду винаходів, художник (персональна виставка 1989). Останні роки життя проживав у Світловодську (з 1974), де був організатором парусного спорту, брав участь у ВДНГ. Написав на прохання співробітників музею «Спогади» (1991) про власне життя, свою родину та Д.І. Яворницького, рукопис передав до Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького. Уривок зі спогадів було опубліковано у краєзнавчому альманасі «Січеславщина» до 165-ої річниця з дня народження академіка Д.І. Яворницького. Їх публікація послугує створенню об’єктивного портрету видатного українського вченого. Тарас Іванович зберіг незначну частину архіву батька І.М. Труби, світлини, книги і подарунки від хрещеного батька Д.І. Яворницького, зокрема натільний хрестик та перламутрову скриньку, які передав до музею. Серед них унікальний документ «Свідоцтво» про його хрещення і наречення Тарасієм. Також збірка віршів «Вечірні зорі» з дарчим підписом педагогові, просвітянці Лідії Аполлінаріївні Глінці від автора – Д.І. Яворницького, яку вона зберігала все життя. За усними розповідями, вчений був закоханим у неї. Два її листи (вітальна телеграма з днем народження 1910 р. і листівка з привітаннями на Новий 1911 рік) Дмитро Іванович зберігав у своєму архіві. Вони опубліковані. Лідія Аполлінаріївна походила з роду відомого композитора Глінки. Близько знала родину І.М. Труби, була вчителькою його дітей, проживала в одній з квартир будинку, побудованого Іваном Михайловичем для сімей вчителів-просвітян. Саме вона зберегла залишки архіву родини Труби, які з часом передала Тарасові.

Похований Т.І. Труба у Світловодську. Адміністрацією музею були виділені кошти на його поховання (директор А.Н. Стежар), участь у яких взяли співробітники музею «Літературне Придніпров’я» Н. Василенко і Т. Лозова. Архів, малярські роботи та зразки винаходів (апаратів) були перевезені співробітниками і зберігаються у фондах Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького.

ПОКЛИК ДО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Ой порадь нас, любий батьку, ріднесенький,
Синів неньки-України вірнесеньких,
А де в світі нам, безщасним, та подітись,
До кого нам, сиротятам, притулитись.
Скрізь по світу обідрані ми блукаєм
І притулку ніде в світі ми не маєм.
На сірому хто матиме обачення?
До зневаги та до ганьби він привчений.
Людям тісно од сіроми, бачиш, в світі,
Через теє сиротині тяжко й жити.
Чужий-гидкий, усім людям він мішає,
Нехай краще в Божім світі погибає.
А як Бог дасть сиротині та спадщину,
Людям буде у кишеню – йому ж в спину.
За сиріток бідних, батьку, заступися
І на щире їх благання одгукнися!
Будем Бога ми за тебе всі молити,
Душі царства ще й спокою всі просити.
Хоч би скласти нам курінчик, де збиратись,
Про злу долю та усім нам зміркуватись.
«Вам не можна цього й другого робити,
Бо непевні ви єсть люде в Божім світі.»
А де ж тая правда, вічная, святая?
Ой, ти доле, доле, лютая, лихая!
Заступись ти, батьку, сину України, –
Усі на тебе мрії – гукни з домовини!
Стань же, рідний, за нас перед самим Богом
І подай нам всім, безщасним, допомогу!

Дмитро Яворницький, Катеринослав. 1897.

Джерела:

  1. Труба Т. І. Спогади. Світловодськ, 1991. Фонди ДНІМ. АФД-322/1-2.
  2. Труба Т. Дмитро Яворницький (уривок зі «Спогадів» // Січеславщина. 2020. Вип. 9. С. 113-116.
  3. Василенко Н. З нових надходжень. Листи-спогади Михайла Кривинюка, Бориса й Тараса Труби надійшли до музейного зібрання: http://museum.dp.ua/news_0707.html
  4. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 2: Листи діячів культури до Д. І. Яворницького / упоряд.: С. В. Абросимова, Н. Є. Василенко, А. І. Перкова та ін. Дніпропетровськ, 1999. С. 313–315. (опубл. 4 листи І. М. Труби до Д. І. Яворницького).
  5. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Вип. 4: Листи Д. І. Яворницького до діячів науки і культури / упоряд.: С. Абросимова, Н. Василенко, А. Перкова. Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. С. 249. (опубл. 1 лист Д. Яворницького до І. Труби).
  6. Листи-спогади Михайла Кривинюка, Бориса й Тараса Труби надійшли до музейного зібрання: /news_0707.html

Наталія Василенко, старший науковий співробітник ДНІМ