18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У 2024-му році виповнюються 80-ті роковини депортації кримських татар з Криму, геноциду за який відповідальна влада СРСР.
Підставою для депортації стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 р. у якій кримським татарам висували претензії у начебто масовому колабораціонізмі із німецькими військами. Рішенням постанови було виселити всіх кримських татар з території Криму та поселити їх на постійне проживання як спецпоселенців в районах Узбецької РСР. Виконання покладалося на НКВС СРСР. Основна фаза насильницького переселення відбувалася протягом трьох діб – з 3:00-ї ранку 18 травня 1944 року і до 16:00-ї 20 травня. За цей час було депортовано понад 200 тисяч людей (з яких протягом півтора року померло близько 46% депортованих) до Центральнорї Азії, Сибіру та віддалених районів РРФСР.
Відразу після депортації кримських татар був розгорнутий процес по спотворенню історії Криму. 30 червня 1945 року була ліквідована Кримська АРСР – національно-територіальна автономія кримських татар в Криму.
Радянська влада прийнялася нищити згадки про корінне населення: почалося перейменування топонімів, які мали кримськотатарське походження (залишилося всього 7 назв, які не замінили: Бахчисарай, Джанкой, Інкерман, Керч, Саки, Старий Крим та залізнична станція Ішунь); були повністю ліквідовані освітні кримськотатарські заклади; знищена література кримськотатарською мовою; були зруйновані або занедбані мечеті, молитовні будинки та кладовища.
Окрім, цього депортацію намагалися виправдати також через наукові дослідження, доводячи, що кримські татари – прийшле населення, загарбники, і Крим історично пов’язаний з іншими народами. Треба зазначити, що Радянський Союз зовсім не новатор у цьому і користувався напрацюваннями часів Російської імперії. Вперше історія походження кримських татар зазнала фальсифікації ще кінці 18 ст., після першої анексії Кримського ханства Російською імперією у 1783 р.
Внаслідок анексії 1783 р. відбулася ліквідація державності кримських татар, були знищені політичні інститути, величезна шкода була нанесена культурному та духовному життю народу. Одними з найсерйозніших наслідків анексії 1783 р. стала масова і вимушена еміграція кримськотатарського народу та заселення півострова колоністами з внутрішніх губерній Російської імперії та інших держав. Всього виділяють три основні хвилі еміграції – з кінця 18 до початку 20 ст. З 1783 до 1800 рр. Крим залишило близько 300 тис. за період з 1854 по 1862 рр. емігрувало 192,4 тис, що складає від 20 до 30 % населення півострова.
Зрозуміло, що постійний відтік великих мас населення не міг не позначитися як розвитку кримського регіону, так і на стані власне кримськотатарського народу. Питання еміграцій хвилювало і кримськотатарську інтелігенцію, зокрема відомого громадського діяча Ісмаїла Гаспринського. Він не схвалював від’їзд своїх співвітчизників на чужину і через своє видання – «Терджиман», намагався переконати їх не робити цього. Тим, хто все ж таки остаточно вирішив залишити Крим, він рекомендував не розривати зв’язків з батьківщиною, не продавати своє майно. Автор застерігав населення від дій, що тягнуть за собою за собою спустошення Криму від його народу, це не принесе ніякої користі Криму. Гаспринський не виключав, що у такій ситуації зацікавлений насамперед царський уряд.
У 50-х рр. 19 ст. мандрівник та етнолог Густав Радде писав:«На невеликому просторі… тут зустрічаються майже всі європейські нації. Але якою б не була цікава для дослідника ця різноманітність прибульців, з яких росіяни, німці, колоністи і євреї-караїми складають більшість, все-таки увага його мимоволі прикута до корінних жителів півострова – татар, які далеко перевищують числом всі інші народності, разом узяті, і становлять головне населення Криму». Внаслідок численних еміграцій кримськотатарського народу, катаклізмів 20 ст. – головним з яких є безумовно депортація 1944 р. демографічна ситуація на Кримському півострові кардинально змінилась. У часи Відлиги депортованим, за часів Сталіна, народам дозволили повернутися на історичну батьківщину, проте кримці виявились виключенням. І тільки наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. основна маса кримських татар змогла повернутися до Криму. За переписом 2001 р. у Криму проживало 2 млн 24 тис. осіб. З них росіяни становили 58%, українці — 24%, кримські татари, корінне населеня Кримського півострову становило 12%. Так статистика чітко дає зрозуміти масштаби зазнаної шкоди кримським татарам з боку СРСР та його злочинної політики.
Автор допису – Аліса Гаркуша, науковий співробітник відділу історії України сучасного періоду та етнографії
