УДК 94 (477.63)
Бекетова В.М.
Заступник директора з наукової роботи Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького
Чернов Є.А.
Старший викладач Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара
Хід за ходом: відтворення історії шахів на Дніпропетровщині через музейну колекцію
На базі музейної колекції зроблена спроба реконструкції історії шахового життя на Дніпропетровщині за 110 років: з 1902 до 2012 рр.
Ключові слова: історія шахів, музейна колекція.
На базе музейной коллекции сделана попытка реконструкции истории шахматной жизни на Днепропетровщине за 110 лет: с 1902 по 2012 гг.
Ключевые слова: история шахмат, музейная коллекция.
On the base of museum collection the done attempt of reconstruction of history of chess life is on Dniepropetrovsk Oblast for 110 from 1902 to 2012.
Key words: history of chess, museum collection.
Якщо поставити питання, в якій престижній сфері життєдіяльності сучасної цивілізації Україна не поступається, а навіть перевершує багато провідних держав світу (наприклад, США, Німеччину, Францію, Великобританію та ін.), то у «масового споживача інформації» може викликати здивування, що єдиною такою сферою є шахи. Отже, не без гордості зазначимо: «Україна – шахова держава». Широкому загалу добре відомо, що Дніпропетровщина є одним з найзначиміших регіонів цієї держави. І хоча для любителів шахів та знавців їх історії такі українські міста, як Харків, Львів, Одеса, Київ, уявляються більш важливими шаховими центрами, проте в губернському – крайовому – обласному масштабах не буде перебільшенням твердження, що наш край й в історико-шаховому вимірі, поза сумнівом, відповідає легендарному образу Дніпропетровщини, яка «можливо, не перша в Україні, але і не друга».
Попри те, що синтетична історія шахів нашого краю до цього часу не створена, зусиллями істориків-краєзнавців і, в першу чергу, видатного шахового діяча Дніпропетровщини, багаторічного голови дніпропетровської шахової організації 1950-х – першої половини 1980-х рр. Євгена Миколайовича Узуна (1926-1988), відновлені ранні періоди в історії катеринославсько-дніпропетровських шахів. Це дозволяє вести безперервний шаховий літопис з кінця ХIХ ст. до сьогодення. У цьому літописі зафіксовані, як широко відомі у шаховому світі події і імена, так і витягнуті з надр пам’яті, архівних документів, місцевих газетних публікацій, статистичних довідників численні «фрагменти-смальти», з яких складається мозаїка шахового життя краю.
Чималий внесок у реконструкцію місцевої шахової історії робить Історичний музей, у 270-тисячному зібранні якого вже сформована і продовжує комплектуватись колекція музейних предметів, що розкриває етапи розвитку шахів у краї (фотографії, посвідчення, афіші, грамоти, дипломи, кубки, медалі, книги, місцева преса, різні комплекти шахів, що цікаві в художньому відношенні, мають меморіальне значення, шахові годинники, сувеніри, персональні матеріали відомих шахістів, шахових установ). Саме ця колекція дозволила створити першу велику виставку про шахи. З 19 до 25 квітня 2012 р. у Дніпропетровську проходив Тиждень шахового мистецтва, в межах якого в Історичному музеї експонувались дві виставки: «Хід за ходом» (з історії шахів у Дніпропетровській області) [2] та дитячо-юнацька художня виставка «Я жизнь сравнил бы с шахматной доской (Омар Хаям)» [3].
Матеріали, що були представлені на виставці «Хід за ходом», дали можливість відтворити історію шахів у нашому краї з 1902 до 2012 рр. і навіть поглибитись у ХVІІ ст. [1]. У зібранні музею зберігаються дві шахові фігурки козацьких часів (кінь і пішак), знайдені під час археологічних розкопок музейною експедицією, очолюваної О.В. Старіком, козацького поселення ХVІІ-ХVІІІ ст. в с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області. У цьому ж поселенні були виявлені й гральні фішки з кераміки, які свідчать про широке розповсюдження різних ігор серед козаків. ХІХ століття представлене в музейній колекції раритетною книгою про шахову гру, упорядкованою О.І. Бутрімовим та виданою в 1821 р. у Санкт-Петербурзі, та шаховим столиком середини ХІХ ст., що побутував у Катеринославі. На виставці також були представлені індійські шахи з кістки ХХ ст., зроблені за зразками старовинних індійських шахів, де шахові фігури являють собою індійських воїнів-вершників на слонах, верблюдах, конях та віслюках. Коли виставка вже була змонтована, до музею надійшов раритетний підручник – керівництво до вивчення шахової гри німецького шахіста Жана Дюфреня, видане в Санкт-Петербурзі у 1913 р.
Шаховій організації нашого краю в 2012 р. виповнилось 110 років. Як оповідають місцеві газети «Придніпровський край» та інші, що зберігаються в музеї, у багатьох містах та повітах Катеринославської губернії у кінці ХIХ та, особливо, на початку ХХ століття були сильні і талановиті шахісти, проводилися цікаві шахові змагання, створювалися шахові гуртки і товариства. Фотографії і матеріали шахової виставки розповіли про таких шахових подвижників, як: Леоніда Олексійовича Ребініна (1857-1921) – одного з піонерів організованого шахового руху в краю, відомого діяча земської медицини, лікаря; чоловіка і дружину Фонякових – перших чемпіонів Катеринославу серед чоловіків та жінок; міжнародного майстра В.А. Султанбеєва (чемпіон міста 1914 р.) – найсильнішого катеринославського шахіста, який став пізніше одним з провідних шахістів Бельгії; Я.Б. Загорського – багатократного чемпіона Катеринослава (чемпіон міста різних років з 1904 до 1914 рр.) та інших.
Період 1920-1930-х рр., що ознаменований становленням традицій Дніпропетровської шахової організації, був представлений на виставці здебільшого фотографіями та книгами. Саме в ці роки було налагоджено систему регулярних змагань з шахів різного рівня, закладено основи масової популяризації шахів в області і підготовки шахістів високої кваліфікації. У цей час проявили себе яскраві зірки дніпропетровських шахів: Ю.М. Каєм, В.М. Кунін, А.Г. Штіглиць, Б.І. Корсунська. У ті роки в дніпропетровських шахових баталіях лунали імена братів Петра та Івана Гваїв, один з яких (І.І. Гвай) увійшов до історії як творець знаменитої зброї – установок «Катюш». На одній з фотографій виставки можна було побачити партію з шахів між П. Гваєм та В. Зуєвим на першості Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту у 1938 р. Експонувалась також шахова дошка 1930-х рр. Володимира Зуєва, знаного архітектора і любителя шахів.
Яскравою подією дніпропетровських шахів став візит до Дніпропетровська у 1936 році видатного, всесвітньо визнаного шахового генія, екс-чемпіона світу – Хосе Рауля Капабланки, який виступив у Дніпропетровську в Палаці культури офіцерів з сеансами і лекціями одночасної гри з шахів, здійснивши свій перший переліт на літаку з Києва до Дніпропетровська. На виставці експонувались фотографії Капабланки під час його виступів в Україні, газетні матеріали із «Зорі» про його сеанси в Дніпропетровську, книги самого чемпіона та різних його біографів. У газетах повідомлялось, що одну з партій з екс-чемпіоном світу виграв тоді юнак із Дніпродзержинська Ісаак Болеславський (1919-1977), який пізніше став студентом філологічного факультету Дніпропетровського університету. Згодом він тричі поспіль (1938-1939-1940) завоював звання чемпіона України. Його фото 1940 та 1960-х рр. теж експонувались на виставці.
Після звільнення Дніпропетровщини від окупації поступово налагоджується діяльність дніпропетровської шахової секції. Вже з 1944 р. починають проводитись шахові змагання різного рівня, у тому числі, чемпіонати області. Саме у чемпіонаті області 1944 р. з’явилося нове яскраве ім’я дніпропетровських шахів – Василь Григорович Скоторенко (його фото і надруковані шахові партії були представлені на виставці). Будучи студентом Дніпропетровського гірничого інституту, він п’ять разів поспіль завойовував звання чемпіона області. Конкурентом його на той час був відомий ще з довоєнних років дніпропетровський шахіст Юрій Михайлович Каєм, зображений на одному з групових фото 1949 р. Ю.М. Каєм посідає особливе місце в історії дніпропетровських шахів. Будучи не лише провідним шахістом-практиком, укладачем шахових етюдів (упродовж декількох десятиліть до 1947 р. – єдиний шахіст, кандидат у майстри спорту на Дніпропетровщині), а й чудовим організатором та тренером, він вплинув на формування майже усіх шахістів 1950 – поч. 1960-х рр. в місті Дніпропетровську. Юрій Михайлович очолював шаховий гурток Дніпропетровського палацу піонерів, приміщення якого – Будинок губернатора – показано на одному з виставочних фото. Серед його вихованців особливо слід зазначити тих, хто з 1960-х рр. і по теперішній час входять до когорти провідних дніпропетровських шахістів: майстрів спорту СРСР і міжнародних майстрів – Віктора Гуревича (1945-2004), Владислава Школи, Володимира Гергеля, Віталія Зальцмана, Володимира Охотника. На виставці експонувався комплекс матеріалів одно з наймолодших майстрів спорту в тодішній Україні – Віктора Гуревича (йому було 19 років у 1964 р., коли він став майстром). Поряд з матеріалами Гуревича були представлені й фотографії, медалі, шаховий годинник його дружини Олени Єліної, провідної шахістки і чемпіонки області.
Шахове життя на Дніпропетровщині з другої половини 1950-х рр. набуває характеру добре організованої, розгалуженої системи, в чому була величезна заслуга беззмінного голови обласної шахової федерації (середини 1950 – кінця 1970-х рр.), кандидата в майстри спорту з шахів, судді всесоюзної категорії, заслуженого тренера СРСР – Євгенія Миколайовича Узуна, комплекс документів, фотографій, шахових реліквій якого експонувався на виставці. Саме у цей період шахи на Дніпропетровщині, включаючи і регіони області, досягають високого громадського статусу. Яскравим підтвердженням цього стало урочисте відкриття у 1962 році у найпрестижнішому місці обласного центру (вул. Дзержинського) шахового клубу, за мірками того часу, одного з кращих у провідній шаховій державі світу. Ця подія була відтворена на виставці через фотографії церемонії відкриття клубу, зразок запрошення на урочисту подію і значок, присвячений відкриттю клубу. Ці матеріали надійшли на виставку від шахіста В.П. Гергеля. Не можна обійти увагою й внесок у створення клубу вже згаданого архітектора В.О. Зуєва, чиї матеріали, передані сином, зберігаються в музеї ще й тому, що саме він є автором проекту побудови діорами «Битва за Дніпро», лауреатом Шевченківської премії 1979 р. за реконструкцію Історичного музею.
У 1950-1960 рр. склалася й дніпропетровська школа шахової композиції. Серед видатних шахових композиторів, укладачів блискучих задач і етюдів були відомі: міжнародний гросмейстер, семикратний чемпіон світу, заслужений майстер спорту СРСР – Валентин Федорович Руденко; міжнародні майстри Ф.С. Бондаренко та Т.Б. Горгієв (переїхав до Дніпропетровська в 1954 р.). Саме вони не лише принесли славу Дніпропетровську як одному з лідерів світової шахової композиції, але і своєю творчістю й участю у шаховому житті краю робили його повнішим та багатограннішим. На виставці були показані численні раритети (книги з автографами, медалі, кубки, керамічні та кам’яні шахи, дипломи) В.Ф. Руденка, його попередників та послідовників. У комплексі матеріалів Руденка представлені документи, починаючи з 1952 р., коли ще піонером він відправляв шахові етюди до газети «Пионерская правда», закінчуючи його книгами 1990-х рр.
З 1960 – поч. 1970-х рр. шахи на Дніпропетровщині виходять на новий якісний рівень. Це було пов’язано з відкриттям в системі дитячо-юнацьких спортивних шкіл шахових відділень, причому не лише в обласному центрі (ДЮСШ № 2), але й у Кривому Розі, а потім і в інших містах та районах області. Почалася систематична підготовка юних шахістів і формування кадрів професійних тренерів. Характерно, що ще за довго до того, як в інститутах фізкультури СРСР почали з’являтися шахові спеціалізації, в Дніпропетровську на базі технікуму фізкультури був здійснений ексклюзивний випуск шахових тренерів і суддів. На великому фото (на паспарту), що експонувалось на виставці, можна було побачити майже усіх провідних шахістів і тренерів області: Узуна, Руденка, Школу, Прокуратова, Горгієва та ін. У результаті вже у 1970-ті рр. дніпропетровські юнаки починають займати провідні місця у командних змаганнях в Україні. Саме в цей час з’являється перша когорта дніпропетровських шахістів – майстрів спорту, назвемо їх у порядку отримання цього високого звання, що так важко тоді здобувалось: А. Новопашин, В. Гуревич, В. Школа, В. Гергель, В. Зальцман, Е. Бахматов, Ю. Ростовцев. Їх фотографії посіли важливе місце на шаховій виставці.
Без перебільшення є усі підстави стверджувати, що шахи в ці роки перетворилися на один з наймасовіших видів спорту і дозвілля у Дніпропетровській області. В одному тільки Дніпропетровську були створені і діяли в активному режимі шахові павільйони та майданчики в основних парках міста. Особливою популярністю користувалися «шахові території» у парках Чкалова (нині – Глоби) та Шевченка. Майданчики з великими шаховими фігурами в парку Шевченка 1935, 1970-х та 1980-х рр. можна роздивитись на фотографіях, що зберігаються в фондах ДНІМ. При будинках та палацах піонерів, палацах культури, житлово-територіальних рекреаційно-просвітницьких клубах, майданчиках були створені умови для гри в шахи. В усіх місцях громадського відпочинку люди, які грають в шахи та їх уболівальники, були постійно діючими персонажами повсякденного життя міст та сільських місцевостей, про що розповідають фотографії з музейної колекції.
Свідченнями авторитетності дніпропетровської шахової організації у шаховому світі є гастролі видатних шахістів в Дніпропетровську та інших містах області. По доріжці, прокладеній ще Капабланкою, пройшли й такі видатні шахісти, як М. Таль, М. Ботвинник, В. Смислов, М. Тайманов, С. Флор, А. Лілієнталь та інші (фотографії їх перебування і виступів у Дніпропетровську експонувались на виставці). Особливо пам’ятні для любителів шахів лекції і сеанси одночасної гри Михайла Таля, який неодноразово відвідував наш край. Фотографії відбивають його візит у 1961 році, що за резонансом можна порівняти зі згаданим візитом Капабланки. Один з найбільших у тодішньому Дніпропетровську театрально-концертних залів (у Палаці Ілліча) був вщент заповнений молоддю, людьми похилого віку, які прийшли на зустріч з молодим вже екс-чемпіоном світу, геніальним шахістом. Цікаво, що наступного дня Таля очікувала не менш переповнена аудиторія у літньому театрі в парку Шевченка.
Фотоматеріали і документи шахової виставки продемонстрували, що видатні шахісти відвідували Дніпропетровськ не лише з гастрольними цілями, але і як учасники численних змагань всеукраїнського і всесоюзного масштабів. Серед змагань подібного рангу особливе місце у шаховому літописі займають: перший Кубок СРСР з шахів серед чоловіків, фінальний матч в якому між М. Талем та Д. Бронштейном став однією з найвизначніших подій у шаховому світі в 1970 р.; Всесоюзна Спартакіада серед школярів, що зібрала у будівлі Палацу піонерів (на вул. Леніна) збірні команди 15 республік і міст Москви та Ленінграду; декілька чемпіонатів України, що проводились на базі обласного шахового клубу. На цьому фоні такі значимі турніри, як чоловічі та жіночі півфінали чемпіонатів СРСР, численні чемпіонати спорттовариств та молодіжні турніри ВЦСПС, з ретроспективних позицій вже здаються ординарними для шахового Дніпропетровська подіями.
Новою віхою в історії дніпропетровських шахів можна вважати кін. 1970 – поч. 1980-х рр., коли за ініціативою Дніпропетровської обласної шахової федерації, очолюваної у той час яскравим шахістом і неординарною особою, Віталієм Кириловичем Сергєєвим (1945-2011), було розроблено і прийнято постанову обкому КП(б)У і облвиконкому «Про розвиток шахів в Дніпропетровській області» (копії цих документів були передані до музею під час проведення виставки провідним шахістом В. Гергелем). У результаті реалізації цієї постанови була створена одна з найрозгалуженіших інфраструктур шахів в Україні. Важливим її елементом став перехід від шахових спеціалізацій в ДЮСШ до створення мережі спеціалізованих ДЮСШ з шахів. Тільки у Дніпропетровську було відкрито три школи з повним комплектом тренерів, міцною матеріальною базою, що діють і сьогодні. На виставці експонувався комплекс матеріалів ДЮСШ № 9, документи і нагороди її тренерів (гросмейстера Г. Гутмана) та вихованців (гросмейстерів Д. Кононенка, І. Коваленка, В. Боровикова; чотириразової чемпіонки України М. Цірюльник).
На одній з фотографій шахової виставки був зображений представник молодшого покоління яскравих зірок, що зійшли на дніпропетровському шаховому небосхилі – ізраїльський міжнародний гросмейстер Алік Гершон. Він був вихованцем Віктора Гуревича і після виїзду із сім’єю на проживання до Ізраїлю став двократним чемпіоном світу серед юнаків, а в 2011 р. встановив світовий рекорд за кількістю дощок в сеансах одночасної гри (530 дощок). Його ім’я у зв’язку з цим внесене до Книги рекордів Гіннесу.
Серед матеріалів виставки провідне місце посідали матеріали шахістів Дніпропетровського державного університету та його ректора, одного з кращих дніпропетровських шахістів 1940-х рр. – академіка АН України В.І. Моссаковського (експонувались його фото гри у шахи, комплект шахів). Зусиллями Моссаковського в університеті у 1960-1980-ті рр. було створено потужну шахову організацію на чолі з її беззмінним лідером – А.А. Новопашиним. Команди шахістів ДДУ регулярно перемагали в чемпіонатах вищих учбових закладів України і були багатократними призерами всесоюзних та міжнародних змагань. Ці результати не були б такими успішними, якби не внесок дніпропетровських університетських шахісток: О. Єліної – чемпіонки України серед жінок, багатократної чемпіонки області; Л. Куликової (Асланян) – міжнародного майстра, переможниці і призера безлічі змагань різного рівня; Л. Нікітіної (Фоменко) та ін. (їх фото експонувались на виставці).
Про популярність шахів у нашій області свідчить і місцева періодика – газети (примірники газет «Прапор юності», «Днепр вечерний» зі статтями експонувались на виставці). Майже в усіх газетах області існували регулярні шахові відділи або колонки, що користувалися великою популярністю серед читачів. Наприклад, газета «Днепровская правда» у 1970-ті рр. організувала матч по листуванню між своїми читачами і читачами газети «Свердловский рабочий». Координатором матчу від Дніпропетровська виступив постійний ведучий шахового відділу, міжнародний майстер з шахової композиції Т.Б. Горгієв, за свідченнями якого кількість кореспондентів зі своїми пропозиціями ходів була настільки великою, що це навіть ускладнювало ведення статистики. Особливим інтересом серед шахістів користувався відділ у газеті «Прапор юності», який вів М. Скорик.
Радикальна трансформація суспільства, що сталася на початку 1990-х років і в деякій мірі триває до сьогодні, зачепила, як відомо, усі сторони його життєдіяльності в усьому пострадянському просторі. Шахи виявилися такою сферою, в якій ці зміни мали швидше негативний вплив. У цей час по усій Україні закривалися шахові клуби, різкому скороченню піддавалися шахові секції, відділення у ДЮСШ тощо. Місто Дніпропетровськ виявилося єдиним обласним центром в Україні, в якому збереглася, не без втрат, створена у попередній період цілісна інфраструктура шахів. Це вдалося завдяки взаємодії між владними структурами та інститутом громадянського суспільства регіону. Йдеться про Дніпропетровську обласну шахову федерацію, яку підтримує широка шахова громадськість. Особливо слід зазначити в цей час роль голови шахової федерації Олександра Стефановича Мороза (1961-2009), чий комплекс різноманітних раритетних матеріалів передала його родина до фондів ДНІМ саме завдяки організації шахової виставки (фотографії, медалі, кубки, різні комплекти шахів, електронні шахи, шахові годинники тощо). Вихованець дніпропетровських шахів О.С. Мороз є багато в чому унікальним явищем у шаховому світі. В історії шахів не лише Дніпропетровщини, але і України, важко знайти іншого такого діяча, який одночасно був би дуже сильним діючим шахістом (міжнародний гросмейстер з 2000 р.), більше 20 років – головою Дніпропетровської обласної шахової федерації, виконуючи левову частку роботи федерації; віце-президентом Федерації шахів України, очолюючи один з головних напрямів її діяльності – юнацьку комісію; успішним тренером, який виховав 3-х міжнародних гросмейстерів (Д. Максимов, Я. Зінченко, А. Карлович) та декількох міжнародних майстрів. До цього слід додати, що О.С. Мороз був одним з провідних шахових арбітрів України, удостоєний звання міжнародного арбітра, упродовж ряду років очолював найбільші шахові установи Дніпропетровська: шаховий клуб університету, обласний шаховий клуб і в останні роки життя – ДЮСШ № 9. Матеріали виставки яскраво показали, що з ім’ям О.С. Мороза фактично пов’язаний сучасний період дніпропетровських шахів, який є ще не стільки історією, скільки характеризує повсякденне життя у сьогоденні дніпропетровських шахістів. Найбільш помітною і значимою у цьому житті є діяльність ДЮСШ № 9 м. Дніпропетровська (після смерті О.С. Мороза, директор школи – І.В. Тимошенко). Зручне розташування школи у двохповерховому особняку в центрі міста по вулиці М. Горького, висококваліфікований склад тренерів, сучасна потужна матеріальна база – упродовж багатьох років сприяли перетворенню школи на один з провідних центрів дитячо-юнацьких шахів не лише області, а й України. На базі школи проводиться багато різноманітних змагань, одним з найпопулярнішим є Меморіал пам’яті О.В. Синицина, який свого часу працював тренером у ДЮСШ № 9 і користувався великою любов’ю та повагою серед вихованців та колег (фотографія, автобіографія Синицина і матеріали про проведення Меморіалу його пам’яті експонувались на виставці). Серед його вихованців – кандидат в майстри спорту Андрій Васильович Філатов (його спортивну залікову книжку шахіста та фотографії передала на виставку сестра І. Філатова), який став успішним бізнесменом Російської Федерації та діє в реальному секторі економіки. Саме за його ініціативи і благодійної діяльності з 2000 р. регулярно проводиться двохетапний шаховий меморіал, що має всеукраїнський і міжнародний статус. Через турніри Меморіалу О.В. Синицина пройшла велику кількість юних шахістів до 14 років, ряд з яких досягли високих результатів вже в дорослих шахах. Вихованець дніпропетровських шахів А.В. Філатов не лише заснував згаданий шаховий меморіал, а й виділив кошти на реставрацію надмогильного пам’ятника в Парижі великому шахістові, чемпіонові світу з шахів – Олександру Альохіну. У травні 2012 року в Москві в Третьяковській галереї було проведено, багато в чому завдяки зусиллям А.В. Філатова, матч на першість світу між В. Анандом та Б. Гельфандом.
У нових соціально-економічних умовах шахове життя залежить від активності спонсорів та меценатів. Головним спонсором дніпропетровських шахів виступають їх родини, без підтримки яких шахісти, особливо юні, позбавлені були б дуже багатьох змагань. Характерно, що і в цей складний час триває традиція шахових сімей (фотографії і матеріали з сімейних архівів шахістів були представлені на виставці). У останні два десятиліття в історії дніпропетровських шахів до імен: братів Петра і Івана Гваїв, Олега і Володимира Школ; марганецького сімейства Морщавок (батько, мати, сини і донька), дніпропетровського – Авербухів (батько, мати, дочка), Лимарів (батько, дружина, дочка), Коганів (батько і дочка); подружніх пар – Фонякових, Єліна-Гуревич, Цодікових та ін.; сестер О. і Н. Бородулиних – додаються сім’ї Мороз (батько і двоє дочок), Борисенків (батько і п’ять! синів), Цірюльник (мати, дві дочки і син), пара Романова-Анапольський та багато інших.
Таким чином, шахова виставка у ДНІМ дала можливість виявити, окреслити обсяг, проаналізувати та систематизувати матеріали з історії шахів, які на той час було сформовано в музейному зібранні, а, головне, дозволила значно поповнити музейну шахову колекцію новими матеріалами, що сприятимуть більш детальній реконструкції історії шахового життя в краю за 110 років.
Бібліографічні посилання
- Тематико-експозиційний план виставки «Хід за ходом». (З історії шахів на Дніпропетровщині. 1902-2012 рр.) / Автор – В.М. Бекетова. Рукопис // Поточний науковий архів ДНІМ за 2012 р.
- Ход за ходом: Из истории шахмат на Днепропетровщине. 1902-2012 гг. Буклет // Авторы текста – В.М. Бекетова, Е.А. Чернов. – Дн., 2012. – 23 с.
- Я жизнь сравнил бы с шахматной доской… Выставка работ юных художников. Каталог // Автор проекта – И.В. Филатова. – Дн., 2012. – 71 с.
