Азартне місто Катеринослав: від більярду до гри в лото

Перед Першою світовою війною (1914-1918) в Катеринославі налічувалося чотири клуби азартних ігор. Всі вони постійно були переповнені любителями проводити вечори за грою в лото і карти. Ті з гравців, хто не міг дозволити собі купити більярдний стіл для руського більярду, зазвичай збирались у більярдних клубах. За скромними підрахунками, в тодішньому Катеринославі щоночі в клубах проводило час понад тисячу осіб. Клуби об’єднували за спільною справою гравців, без різниці статі, віку, звання і стану.

Заглянемо в звіти одного з чотирьох клубів – Комерційного зібрання. У 1910 році цей клуб перебував у прибутковому будинку Мізко на Поліцейській (суч. Шевченко) вулиці, а через рік влаштувався в окремій будівлі на Новодворянській (суч. Дзержинського) вулиці. Лише за 1910 рік клуб Комерційного зібрання отримав чистого прибутку близько 60000 рублів, а загальна виручка склала понад 130 000. Головною статтею доходу було досить популярне в той час лото. Воно дало клубу 75000 рублів. Потім йшли карти – 23000, членські внески – 10000, за вхід гостей – 8000, штрафи – близько 3 тисяч і більярд – 2000. У наступному 1 911 році доходи клубу збільшилися, і чистого прибутку очікувалося вже понад 70000 рублів.

Вивчаючи ці цифри, одні журилися, інші, навпаки вітали те, що місцеві любителі карт, лото та більярду зуміли культурно і комфортно влаштуватися в клубах. Оцінки клубів були неоднозначні. На думку деяких, вони нібито спокушали зі шляху батьків і навіть матерів сімейств. Особливо діставалося поважним матронам-лотошніцам (від слова «лото»). Зовсім, мовляв, вони від дому відбилися і весь час в клубах сидять.

У клубах за азартними іграми збиралися не тільки чоловіків але і жінки.

Катеринославці початку XX століття вважали, що схильність людини у всі часи до азарту і ризику – така ж невід’ємна, як і схильність до естетичних задоволень, видів спорту, спілкуванню один з одним.

Навесні 1912 року катеринославська газета «Південна зоря» писала: «Заборона гри в клубах може бути на руку тільки картярським та іншим шахраям-професіоналам, та хіба ще тим чинам поліції, що не відмовляться прийняти під своє заступництво таємні гральні кубла. А адже спокуса для них буде великою. Крім того, клопотатися про заборону гри в клубах, в розрахунку на подальше природне, так би мовити, закриття їх, можуть ще всі ті, кому ненависна будь-яка громадська самодіяльність, будь-яка громадська організація».