Жили без Дніпрельстану

07.07.2016 администратор Видатні постаті України і краю 0

«Жили без Дніпрельстану, проживемо без нього й далі. Світили лойовим каганцем наші батьки, світитимемо ним і ми. А як жити без порогів, без степу, без хати й без паляниці на столі, на покуті?…».
В. Домонтович. Без грунту.

«Здобутки розкопів вели нас через тисячоліття . Палеотична стація, розкопана в Ребровій балці під містом, неолітичний могильник коло Ігрені на Самарі, поховання в кам’яних кістках доби бронзи, скитські кургани, розкопані довкола порогів, – визначили етапи наших уявних мандрівок.
Нарешті ми підійшли до могильників з I – IV ст. по Різдві, що їх копав П. Козар в Волоському. Чи освідомлював він тоді вагу проваджених ним розкопів?..».
В. Домонтович. Без грунту.

«Розмова зосереджується на цих пам’ятках античної доби. Ми з запалом підносимо вагу ієї могутньої й величної епохи в історії України, коли прекрасна й висока культура в перші століття нашої ери суцільним масивом охопила колосальні простори античної України від Чорного моря й до Десни і від Десни та верхів’їв Вісли далеко на Схід, до Донця й Дону.
Тоді бородатий розпатланий скит, наскрізь просякнений кінським потом, з довгим волоссям, підібраним на лобі вузьким ремінцем, одягнений у довгі шкіряні штани й також постоли, що кочуючи з стадами по степах, годувався кобилячим молоком, солодким хмільним кумисом, і , розпаливши на ніч вогнище,, варив в великих металевих казанах м’ясо та просяну кашу, – вперше поголив собі бороду й підстриг своє рудаве волосся.
Він змінив свій спосіб життя. Войовничий скит скинув з себе варварське вбрання скотаря-вершника і одягнувся коректно й пристойно, як і годиться кожній людині цивілізованого античного Середземномор’я. тепер він убирався не як вершник в шкіри тварини, натягнені на голе тіло без сорочки, допасовуючи свій одяг до своєї професії скотаря, а в полотно й шерсть, виткані в хаті руками працьовитих жінок. Замість шкіряних штанів він носив білий льняний плащ і застьобував його на плечі бронзовою або золотою фібулою. Льон заступив шкіру. Замість убити тварину задля її шкіри, тварину стригли.
Бритва з широким і округлим лезом стала звичайною приналежністю щоденного туалету. Примхлива жінка, яка носила в вухах маленькі циберочки для коштовних ароматів, привезених з найкращих парфумерних крамниць Родосу або Олександрії, вимагала, щоб чоловік голився не менше двох разів на день.
Колишній войовничий кочовий скотар, грабіжник і вершник зник. Він поступився місцем осілому хліборобу в густо заселеній країні, де міста на півдні були оточені кам’яними стінами й селище від селища були розташовані на відстані кількох кілометрів».
В. Домонтович. Без грунту.

«І вже не жінки ліпили від руки по селах посуд, призначений для власного вжитку в межах потреб родини, – не завжди зграбні місцеві копії довізного посуду. Досвідчений ремісник, що став професіоналом, сидячи на ослінчику, вироблював на колі досконалий посуд вишуканих форм і кольорів. Він не наслідував, він конкурував.
Ми з захопленням підносимо витонченість мистецького смаку, ту досконалу стриманість, що керувала майстром. Його не приваблювали банальні ефекти. Він уникав чистих фарб, що їх гама могла б здатися галасливою. Це були спроби вправного мистця з згнуздати свій творчий запал в ім’я завершеності, рівноваги й міри.
Майстр – гончар в своїх пошукуваннях кольорової гами мав сміливість зректися напружених яскравих барв. Він прагнув декольоризувати колір, досягнути ефекту від полу тонів, міці від полу тіней, прищепити загалові любов до матової безкольоровости. Він спромігся довести, що сяйво сірого розсіяного світла може бути не менше інтенсивним, як і кожен чистий колір, зелений, синій або червоний.
Він цінив одноманітність і намагався зберегти її. Він творив широкий простір нічим незаповненої площі. Він оголяв поверхню, щоб показати досконалість матеріалу, з якого був зроблений посуд. Він припускав перебіг, відмінювання тонів виключно як гру тіней на вигині бочка, в профілі вінців. Кольоровий відтінок народжувався з зміни контуру й форми посудини, як тінь або як відблиск, що його набуває основний тон тотожної собі за кольором поверхні.
Ми відчуваємо правдиву втіху, згадуючи про кольори глини цього посуду античних часів України: сіро ясний, зеленавий, синявий, попелясто-сірий, червонавий, в його переходових відтінках од яснобрунатного до кавового й чорного.
Так само й ливар, схилившись над столом верстату в хаті коло вікна, затягненого бичачим пухирем, виробляв фібули, згинаючи й карбуючи бронзовий, залізний або золотий дріт. У своїй дрібній роботі ретельний майстер досягав того суворого й простого, точного й врівноваженого стилю. Дух дух античної міри віяв над золотоланними просторами України. Ми наважуємося висловити припущення, що серед поетів, які в цей період репрезентували для Європи добу срібної латини в колі сучасників Авзонія, його суперників і друзів, були не тільки поети, що народилися в Галлії, але й ті, яких пеленала мати в степах Сарматії.
Хто були вони, ці експортери збіжжя, ремісники, поети, будівники й власники мурованих з цегли кам’яниць, що жили в віллах і молились в храмах, прикрашених колонами? Геленоскити, за яких згадує ще геродот? Їх нащадки? Волохи? Венеди?».
В. Домонтович. Без грунту.

[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-hFx8BE5gonQ/V35EL8c2L9I/AAAAAAAAXsI/cDw_50eD-tA7-LfIXKDRpHNQF2S5jBTEgCHM/s144-c-o/IMG_5880.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/6302344956715373777#6304551500361641938″ caption=”” type=”image” alt=”IMG_5880.jpg” ]

[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-qoeSQ5kJ3qs/V35ELjMVG_I/AAAAAAAAXsA/nA1uj57AYhsKuGQPNxAeUdrq1u6Sx-F5QCHM/s144-c-o/IMG_5882.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/6302344956715373777#6304551493581478898″ caption=”” type=”image” alt=”IMG_5882.jpg” ]

[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-LpubMzWkW9E/V35EMN4gahI/AAAAAAAAXsM/rmC9gxKj7lA5JxnbM87AjjcJ_Uf-667_gCHM/s144-c-o/IMG_5892.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/6302344956715373777#6304551505041058322″ caption=”” type=”image” alt=”IMG_5892.jpg” ]

[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-1uKF9_XyBqo/V35EMKec9dI/AAAAAAAAXsQ/hrzFJuGIuzEH8VcA-GMELHg8Xblw9BY2ACHM/s144-c-o/IMG_5893.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/6302344956715373777#6304551504126473682″ caption=”” type=”image” alt=”IMG_5893.jpg” ]

[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-8Wfn0oTL6jQ/V35EMJAFu5I/AAAAAAAAXsU/JEA9zXZxZ8UYH1r_XUL1Hqd-5hXmLJQhgCHM/s144-c-o/%25D0%25BB%25D0%25B8%25D1%2581%25D1%2582-%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25B7%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%258F.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/6302344956715373777#6304551503730686866″ caption=”” type=”image” alt=”лист-козаря.jpg” ]

[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-qSp9Nkt3-j0/V35EMXCSCDI/AAAAAAAAXsY/DyBVDxfmErQ-X5IF6IrttVt6r_Qx5bdyACHM/s144-c-o/%25D0%25BB%25D0%25B8%25D1%2581%25D1%2582-%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25B7%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%258F1.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/6302344956715373777#6304551507497977906″ caption=”” type=”image” alt=”лист-козаря1.jpg” ]

[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-JvgA9IXS42M/V35EL6D-nuI/AAAAAAAAXsE/vzuOGrblRLQSvrxM-KFPwnaAQ9N4GXtpQCHM/s144-c-o/IMG_5887.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/6302344956715373777#6304551499720466146″ caption=”” type=”image” alt=”IMG_5887.jpg” pe2_single_image_size=”s500″ pe2_img_align=”center” ]

У 1929 р. Дніпробудівською експедицією були проведені розкопки поселення і могильника черняхівської культури у селі Привільне Верхньохортицького району Запорізької області (у минулому Катеринославський повіт Катеринославської губ.). Роботи на поселенні проводив В.А. Грінченко; на могильнику – П.А. Козар. Д.І. Яворницький в листі до Укрнауки від 9.09.1929 р. зазначав, що запорізькою науково-археологічною експедицією було «відкрито занадто цікаве кладовище – «поле похоронних урн» доби римської провінціальної культури». Згадані пам’ятки перебувають на островах та обабіч провалля» (опис1: 1918-1967, од. 34). Могильник був розташований на північних схилах балки Вільної. В могильнику знаходили кераміку, у тому числі виразний ліпний посуд та інший інвентар. Було відкрито 28 поховань з трупопокладеннями і трупоспаленням. У нинішній музейній колекції зберігається частина матеріалів із цих розкопів, їхні шифри, але самі щоденники відсутні. У переліку музейних предметів (всього 111 од.): горщики гончарні та ліпний; миска ліпна; фрагменти гончарної чорно лощеної орнаментованої вази; фрагменти горщика орнамент.; фрагменти ручок; гирло римської посудини; фрагменти скляних виробів; залізні скоби; шильця; долото, ніж, бронзові пряжки; фібули; кільця та їх фрагменти; глиняні прясла; кістяний гребінець з бронзовими цвяшками та фрагменти гребінця; підвіска (скло в бронзовому кільці); підвіски залізні, відерко подібні; намисто з мармурових багатогранних намистин; крейда; фаланги коня; зуб вівці .

  1. Глечичок (прохус) з ручкою. Глина червона. Антична культура.
  2. Лекіф з ручкою на шийці ребра. Глина червона. Антич. Культ.
  3. Гутус з ручкою і носиком. Глина червона. Орнаментовано білою фарбою + 4 наліпи. Антична культура, І ст. до Різдва – ІІ ст. по Різдву (Керч).
  4. Глечичок приземкуватий, з ручкою. Глина червона. Антич. культ. І – ІІІ ст. по Різдву.
  5. Чаша. Глина червона. Ант. Культ. І ст. по Різдву.
  6. Канфар чорнолаковий. На внутрішньому дні орнамент. Антич. Культ. (Каталог 1893 р. ).
  7. Мисочка чорнолакова із залишками горизонт. вушка. Антич. Культ. Керч (Каталог, 1893 р.).
  8. Прясло біконічне. Глина. Черняхів. Культ. Розкопки 1929 р. Запорізька обл., с. Привільне.
  9. Фрагмент прясла. Глина сіра. Черняхів. Культ. С. Привільне, 1929 р.
  10. Пряслице. Глина сіра. С. Привільне, 1929 р.
  11. Фрагменти кістяного гребінця з бронзовими заклепками. Черняхів. Культ. С. Привільне, 1929 р. (На коробці напис П. Козаря).
  12. Прикраса у вигляді кошика та відерця (6 од.). Залізо. Черняхів. Культ.
  13. Ніж (лезо з фрагментом ручки). Залізо. Чернях. Культ.
  14. Пряжка з язичком (рухомим). Залізо. Чернях. Культ.
  15. Пряжка з язичком (нерухомим), овальна. Бронза. Чернях. Культ.
  16. Пряжка без язичка із чотиригранного дроту. Залізо. Черняхів. Культ.
  17. Фібула. Спинка висока. Голка нерухома. Бронза. Чернях. Культ.
  18. Фібула. Спинка висока. Голка нерухома. Бронза. Чернях. Культ.
  19. Миска ліпна, товстостінна. Глина. Чернях. Культ.
  20. Пряжка округла з язичком (рухомий). Бронза.
  21. Фібула у вигляді горного козла. Бронза. Рим, ІІІ ст. по Різдву (Каталог 1893 р., с. 90, № 195). Знайдено в с. Обухівка Катер. губ.
  22. Горщик гончарний гострореберний. Глина сіра, поверхня підлощена. Із розвідок О. В. Бодянського. 1948 р. Дніпр. обл., Дніпр. р-н, с. Волоське, балка Довжик. Черняхів. Культ.
  23. Горщичок гончарний, гостро реберний . Глина жовта, поверхня сіра. Розвідка О. В. Бодянського, 1948 р. С. Волоське, балка Довжик. Чернях. Культ.
  24. Браслети з бронзового дроту. Бронза. Скіфи.
  25. Вудила. Стременоподібні (з двох частин) , рухомі. Бронза. Скіфи (Каталог 1910 р., с. 41, № 23).
  26. Сережка закручена на кінці спіраллю. Бронза. Скіфи (Кат. 1910, с. 59, № 16).
  27. Дзеркало кругле, з двома отворами по краю для ручки. Бронза. Антична культ. (Чортомлицька група знахідок. Кат. 1893 р. , с. 81, № 55).
  28. Кільце скроневе з круглими шипами. Бронза. Скіфи. IV –III ст. до Різдва (кат. 1893 р.), с. 78, № 2).
  29. Прикраса у вигляді морди лося. Бронза. Скіфи (кат. 1893 р., с. 81, № 41).
  30. Браслет з бронзового дроту, кінцівка розклепана. Скіфи (Розвідка Лагодовської К. Ф. 1945 р. Р. Ворона І Синельніковський р-н).
  31. Наконечники стріл тригранні (2 од.), трилопатева (1 од.). Бронза. Скіфи (Лагодовська К. Ф. 1945 р.).