Дузь Параскева Кузьмівна (1904-198?)

Доглядач, прибиральниця, сторож, двірник Дніпропетровських історичного та художнього музеїв у 1931-1980-х рр.

Є люди, які не маючи ні високих посад, ні поважної освіти, стають на стільки необхідними, що без них історія закладів, колективів, де вони працювали, здається неповною, вихолощеною. Такою людиною для музейної справи цілого міста – обласного центру, була Параска Дузь. Народилась Параска Кузьмівна 8 жовтня 1904 р. в с. Перещепино Перещепинського району Катеринославської губернії (тепер це Новомосковський район Дніпропетровської області) в бідній селянській родині. Її батьки рано померли й вона виховувалась в родині родичів матері Заболотних. Параска Дузь мала незакінчену середню освіту. В музеї працювала з 1 березня 1931 р. доглядачем. Як свідчив її родич Заболотний Костянтин Володимирович (його батько Володимир і Параска Дузь були зведеними братом та сестрою, тобто вона була його тіткою), Параску привів працювати до музею Іван Максимович Шаповал, який був близький до Заболотних, працював лаборантом та вченим секретарем музею, в подальшому письменник, автор книги про Дмитра Яворницького «В пошуках скарбів». Оскільки освіти вона не мала, то працювала на робітничих підсобних посадах – доглядачем, прибиральницею, двірником, сторожем. В роки війни Параска залишалась в окупованому місті, працюючи сторожем об’єднаного історико-художнього музею по вул. Шевченківська, 21, де вона й мешкала.
Судячи з особистого листка по обліку кадрів 1948 р., у неї була донька. Нещодавно (08.04.2016 р.) в музеї побував Костянтин Заболотний, який повідомив, що Параска не була одружена, але донька у неї дійсно була. Він обіцяв також довідатись у своєї 90-річної матері деякі подробиці про долю Параски Дузь.
Відомо, що в роки війни вона разом з іншим сторожем музею М.Я. Білим та його дружиною заховала експонати, які не вдалося вивезти в евакуацію на схід країни, рятуючи їх від викрадення та псування німцями. Їм вдалося врятувати 9000 предметів. Зазначалося, що ховали вони предмети у котлах опалення, в схованках на своїх приватних квартирах (але ж Дузь мешкала в приміщенні музею).
За цей героїчний вчинок у 1966-1967 рр. П. Дузь та М. Білий були удостоєні урядовими нагородами – медалями «За трудовое отличие» та «ХХ лет Победы в Великой Отечественной войне».
В одному з інтерв’ю головний зберігач Дніпропетровського художнього музею В.В. Кулічихін (нині покійний), розповідаючи про історію художнього музею (сам він працював в музеї 45 років – з 1971 до 2015 рр.), зазначав: «Хочу отметить роль, которую сыграла в те годы сотрудница музея, Прасковья Кузьминична Дузь. Она была и уборщицей, и смотрительницей, и проработала в музее до 1980-х годов. Во время войны много вещей сохранилось благодаря ее стараниям». Тобто вона зберегла цінності й історичного, й художнього музеїв. В фондах ДНІМ зберігаються фотографії 1967 р., де П.К. Дузь та М.Я. Білий зняті у парадному вбранні з нагородами на грудях. Всі, хто знав Параску Кузьмівну, зазначали, що це була дуже добра, щиросердна, працьовита й безвідмовна людина. Вона не просто працювала в музеї, це був її дім. Директори музею на неї покладалися, як на самих себе.
В матеріалах музейного архіву крім особистого листка П. Дузь з фотографією, зберігається виписка з наказу директора музею В.А. Мізіна ,№ 24 від 8 березня 1952 р., де оголошується подяка П.К. Дузь з нагоди Міжнародного жіночого дня 8-го березня. Того ж року П. Дузь звільняється з роботи за сімейними обставинами. Але в художньому музеї вона продовжувала працювати, як згадували працівники музею, до 1980-х рр. Тобто вона пішла з музею, очевидно, у віці понад 75-ти років.
Цікаво дізнатися, де вона мешкала в наступні роки, як і коли вона пішла із життя, чи живі родичі?

1

Параска Дузь. 1967 р.

2

Параска Дузь та Михайло Білий ( в середині) з родичами та працівниками музею. 1967 р.

3

4

Джерела та література:

1. Ватченко Г.Ф. Дніпропетровський історичний музей за роки радянської влади // Наш край: Збірник праць з археології, історії та музеєзнавства. – Д.: Промінь, 1971. – Вип. 1. – С. 7-17 (С. 12).
2. Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І.Яворницького. Путівник / Кол. Авторів: Г.Ф. Ватченко, Л.П. Крилова та ін. Під заг. редак. В.Г.Мороза. Д.: Промінь, 1971. – 120 с. (С.5).
3. Овчаренко А. Художественный музей в нехудожественном городе // Экспедиция ХХІ. 2009. № 5 (83).
4. Особистий листок по обліку кадрів Дузь П.К.; витяг з наказу № 24 по Дніпропетровському державному історичному музею від 8 березня 1952 р.//НДА ДНІМ. Оп.1. Арх. № 48. Личные дела сотрудников, уволенных в 1952 году, на буквы «В» – «К». – 123 арк. – Арк. 90-92.
5. Шаповал І.М. В пошуках скарбів. К.:Дніпро, 1965. – 328 с. (С. 248).

Упорядник: Бекетова В.М.