З 26 жовтня 2013 р. до 125-річчя з дня народження Н.І. Махна у 5-й залі Дніпропетровського національного історичного музею представлена міні-виставка.
Махно, Міхно, Махненко Нестор Іванович 26.10.1888 р. – 25.07.1934 р. Париж, уродженець с.Гуляйполе Катеринославської губернії (нині Запорізька область). В 1917 р. – голова гуляйпільської Ради робітничих і селянських депутатів, ватажок повстансько-селянського руху на Півдні України поч. ХХ ст. та Головнокомандуючий робітничо-селянської армії Катеринославського району (вересень-грудень 1918 р.), командуючий 3-ї бригади 1-ї Задніпровської дивізії, Командарм Революційно-повстанської армії України (махновців).
На поч. ХХІ ст. увійшов в число 100 знаменитих анархістів-революціонерів, когорту 100 знаменитих людей України.
Під час двох перебувань при владі в м. Катеринославі (з 28 жовтня по 6 листопада, і з 11листопада по 8 грудня) штаб армії та контора махновської газети “Шлях до волі” розміщалися в готелі “Асторія”. Махно залишив, як стверджують очевидці, недобру пам’ять (грабунки, контрибуції з заможних верств населення); а з іншого боку добру (роздавали гроші, вилучені з банку соціально-незахищеним верствам населення по 1 тисячі крб.; дитбудинкам – 1 млн. крб., 10 тисяч крб. музею). Фінансовий відділ армії мав і свої гроші – на грошових знаках Тимчасового уряду 250, 5 крб. позначалися свої номінали (5 – 50 крб.) і штампи двох видів – 1 Рев.Арм.Пов.Укр. – 50 крб. Гуляйполе Н.Махно), або 1 Рев.Арм.України Махно (представлені на виставці). По вулицях міста ходили по різному одягнені махновці з золотими речами серед них були і “шубники”, яким сам “батько” у вигляді військового заохочення або на знак дружби роздавав їх з реквізованих 2-х міських ломбардів. Махно дозволяв кожному брати тільки для покриття своїх потреб, а той, хто захоче збагатитися – зрадник революції і йому не має місця в повстанській сім’ї.
[pe2-gallery] 
[/pe2-gallery]
Махновські патрулі безжалісно розстрілювали грабіжників, які діяли під їх виглядом, були розклеєні оголошення “За одне зрубане дерево – одна відрубана голова”, “100 крб. кожному хто вкаже де переховується денікінський офіцер”.
Махновці своїми грабунками так налякали мешканців, що деякі з них з різних причин прохали видати охоронну записку – гарант недоторканності і безпеки. Як вдалося з’ясувати не тільки Д.І.Яворницький отримав її (для музею), а також головлікар лікарні “Червоний хрест”А.Є.Вертминський за спасіння одного з махновських командирів та колезький асесор Д.Г.Родинський, як стверджують нащадки.
На виставці також представлено фото дочки Н.І. Махна – Олени Міхненко (1940 р.), лист дружини Галини Андріївни Кузьменко з Джамбулу (Середня Азія) до Гуляйполя родичу В. Яланському (1975 р.), буклет до 125 річниці з дня народження Н.І. Махна, копія довідки СБУ України з приводу реабілітації Махно на клопотання В. Яланського від 24 жовтня 1991 р. – «Не підлягає до кримінальної відповідальності, бо радянськими правоохоронними органами не притягувався».
Урну з прахом було замуровано в стіні Комунарів на кладовищі Пер-ла-Шез за № 6685. В 1984 р. термін оплати поховання Махна закінчився. Тоді ж невідомий добродій оплатив наступні півстоліття збереження поховання до 2034 р.
Ймовірно тому поет В. Женченко написав такі рядки:
Смерть страждань, смертей, вогню і грому
Навтішавсь країною і щез.
Час вертатись, Несторе, додому.
Не твоє це місце Пер-ла-Шез.
