У науковій бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького до 150-річчя з дня народження Лесі Українки експонується книжкова виставка, яка дає унікальну можливість познайомитися з творчим доробком української поетеси, надихнутися її поетичним словом, дізнатися про її перший і єдиний приїзд на Катеринославщину у червні 1891 року.
Привертає увагу подарунковий комплект, упорядкований Н. Сташенко, до якого ввійшли репринтні видання збірки Лесі Українки «На крилах пісень» (1893) та її переклад «Книги пісень» Г. Гейне (1892), (Ковель, 2011). Як відомо, збірка поезій «На крилах пісень» була подарована Оленою Пчілкою історичному музею з дарчим написом «Прекрасному історичному музеєві в Катеринославі. Пам’ятка від Олени Пчілки. с. Кам’янка. 1915» і нині експонується в 4 залі. У об’ємному виданні «Леся Українка. Усі твори в одному томі» (К.; Ірпінь: Вид-во Перун, 2008. 1376 с.) вміщено більшу частину творчої спадщини письменниці – усі відомі вірші, поеми та драми, переклади творів німецьких, англійських, французьких та італійських авторів, яким поетеса присвятила значну частину свого життя.
Тут можна переглянути видання найвищого мистецького здобутку Лесі Українки драми-феєрії «Лісова пісня» з ілюстраціями художника М. Дерегуса в оформленні В. Хоменка (К., 1950). Філософською глибиною думки, красою поетичних образів «Лісова пісня» постала нарівні з такими творами світової класики, як «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, «Пер Гюнт» Г. Ібсена. М. Рильський назвав цю драму-феєрію «діамантовим вінцем Українки». Цікаво, що першій про написання твору Леся повідомила сестрі Ользі, яка тоді проживала в Лоцманській Кам’янці поблизу Катеринослава. Цього року виповнюється 110 років з дня написання «Лісової пісні».
У фонді рідкісних видань наукової бібліотеки музею зберігаються підшивки українських часописів «Рідний край», «Літературно-науковий вісник», «Нова громада», «Дніпрові хвилі», сатиричного журналу «Шершень» за 1905-1918 рр. з прижиттєвими публікаціями творів Олени Пчілки, Лесі Українки, Ольги Кривинюк. Зібрані вони були ще Д. І. Яворницьким, який, безперечно, мав у власній бібліотеці повні підбірки української періодики, передплачував і друкувався у часописах, був знайомий з родиною Косачів, зберігав катеринославські видання їхніх творів, листувався з Оленою Пчілкою, 1910 р. зустрічався з Лесею Українкою в Єгипті і одержав у подарунок дерев’яну палицю. Саме на сторінках цих видань перечитуємо перші публікації «Лісової пісні» (ЛНВ,1912, Т. 57, кн. 3) та патріотично-феміністичної драматичної поеми «Бояриня» (Рідний край, 1914, №№ 1-6), єдиного твору поетеси, який базується на українській історії. Цікаво знати, що вперше окремим виданням твір з’явився у 1918 р. в «Українському видавництві в Катеринославі». У радянські часи драма була заборонена і вийшла друком тільки у 1989 р.
Захоплюючу історію першого приїзду Косачів до Катеринослава можна прочитати на сторінках «Рідного краю». Так, на початку червня 1891 р. Олена Пчілка з юними доньками Лесею та Ольгою вперше відвідала Катеринослав проїздом у Крим до Євпаторії. Незабутнє враження справила на них поїздка в козацьке село Старий Кодак поблизу міста до визначної пам’ятки, місця постійного паломництва екскурсантів, – першого з дев’яти Дніпрових порогів – Кодацького та залишків однойменної польської фортеці, взятої 1635 р. гетьманом Іваном Сулимою, де вони спостерігали насування грози над Дніпром. Стихію, що постала перед ними у своїй грізній красі, живописно описала Олена Пчілка в спогадах «В гостях у Катеринослава»: «Мені доводилось колись раніш, як я була в Катеринославі з дітьми, бачити перший поріг Дніпровський, Кодак, що лежить верстов за 8 чи 10 від Катеринослава. Година тоді була теж неспокійна, але зовсім інша і надзвичайно гарна. То було літом, гарного сонячного дня. Ми приїхали з Катеринослава до Кам’янки, а звідти до Кодака, кіньми. Але ж якраз, коли підійшли ближче, стояли й дивились на місце давньої козацької твердині та на Кодацький поріг, що крутив і шумував хвилі впоперек усієї річки, – встала грізна година: гриміла громота, замиготіли блискавки, заходили клубки синіх та сивих хмар. Вся картина була така велична й гарна, що здавалась якоюсь дивною декорацією, утвореною рукою невидимого чарівника!» (Рідний край, 1908, № 32).
По дорозі на Кодак родина побувала в слободі Лоцманська Кам’янка, заснованій 1750 р. в невеликій Дніпровій затоці і заселеній лоцманами та козаками, для розміщення яких тут було побудовано невеликий Кам’янський ретраншемент. І гадки не маючи, що то, певно, був знак долі, Косачі милувалися Пласкою, Гостренькою, Вишняковою, Мишиною лавами порогу, гостре каміння яких то занурювалося в киплячі хвилі, то грізно виступало з води. Та й «…хто теє вгадає, де він буває востаннє», як передбачливо писала Олена Пчілка. Вже з часом, під тиском певних життєвих обставин, творчий шлях, громадська і культурно-освітня діяльність трьох українських письменниць з роду Косачів (матері і двох доньок) – Олени Пчілки (Ольги Петрівни Драгоманової, в заміжжі Косач), Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач), Олесі Зірки (Ольги Петрівни Косач, в одруженні Кривинюк) – тісно переплелись з культурним та громадським життям Катеринослава початку ХХ ст., і саме – з селищем Лоцманська Кам’янка, де ненадовго осіли Кривинюки (з 1910 по 1921 рр.). Косачі («золотий рій Пчілки», за словами Є. Шудрі) вписали незабутню сторінку в розвиток інтелектуального життя Придніпров’я початку ХХ ст., а їх подвижницька праця своєю значимістю переросла і вийшла за регіональні рамки, ставши подією загальноукраїнського рівня. Про Катеринославський період життя Драгоманових-Косачів є цілий ряд досліджень дніпропетровських краєзнавців. На виставці, зокрема, представлені матеріали науково-практичної конференції «Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури» (Луцьк, (2011) з публікацією Н. Василенко, біобібліографічний словник М. Чабана «Діячі Січеславської «Просвіти» (1905-1921)» (2002), виданням книги «П. Козар. Лоцмани Дніпрових порогів» (2019, упорядник М. Чабан).
Для Лесі Українки це був єдиний приїзд до Катеринослава. Цей факт із її біографії згадує сестра Ольга в книзі «Леся Українка. Хронологія життя і творчості» (Луцьк, 2006): «В червні Леся з матір’ю і сестрою Ольгою поїхали до Євпаторії. Їхали до Києва залізницею, од Києва до Катеринослава пароплавом Дніпром. Спинялися в Каневі, щоб одвідати Шевченкову могилу. З Катеринослава кіньми їздили до села Старий Кодак, щоб подивитися на Кодацький поріг». За своє короткого життя поетеса неодноразово збиралася відвідати місто як на запрошення громадських та культурних кіл міста, так і бажаючи погостити у сестри Ольги, але на заваді ставала хвороба. Катеринославський часопис «Дніпрові хвилі» у 1913 р. так писав з цього приводу: «Навесні цього року по Катеринославу рознеслася чутка, що немовби до нас має завітати наша поетеса. Але хвороба примусила її якомога хуткіше їхати до півдня».
Буклет «Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Колодяжному» (Луцьк, 2008) ілюструє багаторічну роботу по збереженню і популяризації спадщини родини Косачів. Репринтне відтворення першого видання (1876) альбому «Український народний орнамент. Вишивки, тканини, писанки. Зібрала Ольга Петрівна Косач-Драгоманова (Олена Пчілка)», упорядкованого В. Комзюк та Н. Пушкар (Ковель, 2010), складає 31 лист великого формату із зразками народних вишивок та орнаментів із зібрання Олени Пчілки-етнографа, які можуть сьогодні бути взірцем для створення національного вбрання.
Виставка є вагомим науковим і експозиційним ресурсом до вивченні життя і творчості Лесі Українки і Косачів, сприяє популяризації їх творчої спадщини.
Ознайомитися з книжковою виставкою можна у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького за адресою: проспект Дмитра Яворницького, 18, 1-й поверх.
Наталія Василенко, с.н.с. ДНІМ
Ірина Гурова, завідуюча науковою бібліотекою ДНІМ
Див. також: Василенко Н. «Золотий рій» Олени Пчілки на Придніпров’ї.
