Зала 3. Катеринославщина у ХІХ ст.

У другій половині XVIII ст. землі сучасної території Дніпропетровської області поступово увійшли до складу Новоросійського краю Російської імперії. До початку ХІХ ст.  вони постійно зазнавали змін адміністративних кордонів., які в  ході  двох російсько-турецьких війн розширились, охоплюючи все Північне Причорномор’я та Крим.

Так, 30 березня 1783 р. Азовська та Новоросійська губернії об’єднуються у величезне Катеринославське намісництво, територія якого охоплювала майже 10 сучасних областей України та півострів Крим. Намісником краю стає фаворит Катерини II, князь Григорій Олександрович Потьомкін.

Однією з головних задач уряду в цей період стає заселення та господарське засвоєння краю. Плодючі землі та благодатний клімат, можливість торгівлі по Дніпру привертають увагу поміщиків. Поступово з’являються втікачі та колоністи. Населення стає багатонаціональним: росіяни, греки, вірмени, цигани, калмики, грузини, шведи, корсиканці, польські євреї, албанці, поляки та ін.

В центральній вітрині увагу привертають одяг і предмети побуту поселенців краю. Тут разом з українським одягом представлений одяг і головні убори російських селянок, волоський жіночий одяг, російські, грецькі, волоські вишиті рушники, грецький мідний глек та барабан, дерев’яний посуд, яким користувалися землероби в полі, – загальні миски з сільницями, дерев’яне відро і баклага для зберігання води.

У цей же час засновується губернський центр – Катеринослав. Це місто повинно було стати справжньою південною столицею Російської імперії. В експозиції перші плани міста Катеринослава, з яких особливу цінність представляє план 1792 р., складений відомим російським архітектором І.Е. Старовим з особистим підписом Катерини ІІ.

Будівництво столиці на новому місці розпочинається з закладення Преображенського собору, який за задумом Г.О. Потьомкіна, схваленим імператрицею Катериною ІІ, повинен був перевершити своєю грандіозністю все відоме тоді в архітектурі світу.

В урочистостостях з цього приводу взяла участь російська імператриця Катерина ІІ, яка відвідала місто під час подорожі до Криму. “Свідком” цієї грандіозної події стала одна з 40 карет, створених спеціально до царської подорожі, завдяки випадку залишена у Катеринославі.

ХVIII ст. – “золоте століття дворянства”. Масивна “Родословная книга гг. потомственных дворян Екатеринославского уезда Екатеринославской губернии” – “символ веры” дворянства в непорушність його прав і привілеїв, в міцність дворянської влади.

Поруч представлені чудові вироби з порцеляни, скла, каміння, що колись прикрашали палаци катеринославських дворян. Більшість з них має не тільки історичну, а й художню цінність, як зразки виняткової роботи західноєвропейських та вітчизняних майстрів.

Із самого початку Катеринослав створювався не тільки як адміністративний, а й як торгівельно-промисловий центр. Вже наприкінці XVIII – на початку XIX ст. тут працювали заводи салотопні та миловарінні, винокурінні для потреб губернії, чавуноливарні. Була також суконна фабрика, пивоварінні, макаронні, цукрові, тютюнові, бавовняні.

На території міста знаходилося три великих постійних ярмаркових майданів.

Вагомий внесок у розвиток краю середини ХІХ ст. зробив катеринославський цивільний губернатор у 1847-1857 рр. Андрій Якович Фабр (1790-1863). Він прикладає величезних зусиль для благоустрою міста Катеринослава, Саме Фабр організував роботи по упорядкуванню головної магістралі Катеринослава – Катерининського проспекту (суч. пр. Д. Яворницького), перетворення його на одну з найкрасивіших, зелених, зручних вулиць міста, де люди живуть, працюють, відпочивають. Під час Кримської війни 1853-1856 рр. організовує не тільки збір коштів на потребу армії, але й мобілізує всю економіку краю на воєнні потреби. За відданість службі його було удостоєно десяти орденів, серед яких і орден Білого Орла.

Чимало цікавих експонатів присвячено Кримській війні 1853-1856 років. Про участь в цій війні катеринославців свідчать: “Вирок” (ухвала) лоцманської общини про пожертвування двох тисяч рублів на користь російської армії, фотографія 1901 р., на якій відображені матроси-нікопольчани, які добровільно взяли участь в Кримській війні; подяка Олександра II жителям губернії за великий внесок.