Вестибюль

Гості заходили в будинок завжди з парадного входу. Піднімаючись металевими східцями, повертали на дверях вінчик механічного дзвоника з надписом „Прошу повернуть”. Приємний голос дзвоника кликав господарів, і першим приміщенням, куди потрапляв гість — був вестибюль.

Переступивши поріг оселі, ви потрапляєте в світ історії України. Тут все говорить її устами. Яскраве свідчення тому – унікальний розпис – Тарас Бульба з синами. Для образу Т. Бульби позував відомий журналіст і письменник друг господаря дому В. Гіляровський. Робота виконана учнем І.Ю. Рєпіна М.І. Струнніковим у 1920 році.

Ліворуч від входу, на простінках, розписи місцевого художника Т. Ткаченка під тематичною назвою «Сцени з козацького життя» (1920-ті рр.).

На стіні, що навпроти вхідних дверей, велике полотно – «Запорожець з бандурою». Це автопортрет М.І. Струннікова, написаний у Києві в 1919 р., а потім з власної ініціативи автора перевезений сюди, в курінь Батька Запорозької Січі (так Дмитро Іванович називав свій будинок). Запрошуючи у гості, завжди говорив: «Приходьте у мій запорізький курінь». Батьком Січі, Батьком козаків його називали всі сучасники.