З нових надходжень. «Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губерниях И. И. Манжурою» (1890)
Зібрання раритетних книжкових видань другої половини ХІХ ст. Дніпропетровського національного історичного музею поповнилося новим унікальним прижиттєвим виданням фольклорних записів українського поета, вченого фольклориста Івана Манжури (1851 – 1893) «Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губерниях И. И. Манжурою» (1890).
Збірник «Сказки, пословицы и т. п…» видано окремою книжкою 1890 р. рішенням Історико-філологічного товариства при Імператорському Харківському університеті під редакцією професора О. Потебні. Це був єдиний окремий збірник фольклорних записів І. Манжури, виданий за його життя, і перший фольклорний збірник, виданий товариством. Його вихід вітала українська, російська, польська та французька фольклористика. «Записи его многочисленны, разнообразны, точны», – писав М. Сумцов. Він зазначав, що цей збірник – головна етнографічна праця І. Манжури. До того ж, це був перший окремий збірник українського фольклору взагалі після емського указу 1876 р. «Поява цього збірника після пам’ятного указу 1876 р., який на багато років затримав розвиток українського письменства, взагалі, в тому числі й публікування фольклорно-етнографічних матеріалів значними збірниками, була певним досягненням українських фольклористів другої половини ХІХ ст.», – писав дослідник творчості І. Манжури І. Березовський. Він зразу ж став бібліографічною рідкістю, постільки тираж видання був мізерний – 200 одиниць.
Збірник налічує понад 200 народних казок і легенд, 20 замовлянь, 92 прикмети і повір’я, 71 трактування снів, 400 прислів’їв і приказок, 57 загадок, пояснення крику тварин, лайки і прокляття, тлумачення понад 600 маловідомих і маловживаних слів. Географія записів – це села та хутори Харківської, Катеринославської, Чернігівської губерній.
Передав до музею безцінне по значимості видання дніпропетровський краєзнавець, колекціонер, шанувальник творчості І. Манжури Володимир Іванович Мороз. У 2003 р. Дніпропетровське видавництво «Січ» здійснило превидання збірника тиражем 3 000 екземплярів з оригіналу, наданого В. І. Морозом, автором післямови «Я син твій, нене-Україно, народу парост я твого». Художнє оформлення до видання виконав дніпропетровський художник А. П. Дерев’янко (графічний портрет І. Манжури, ілюстрації до казок, легенд, прислів’їв).
Щира дяка В. І. Морозу за збережені духовні скарби українського народу, шанобливе ставлення до творчої спадщини поета, за багатолітню співпрацю з Історичним музеєм та музеєм «Літературне Придніпров’я». Збірник буде презентовано на літературно-мистецькій виставці «Богатирі з’являються і тепер» до 100-річчя з дня надрукування поеми-казки І. Манждури «Трьомсин Богатир», яка відкриється в кінці жовтня в музеї «Літературне Придніпров’я».
У «Додатку» подаються докучні казки та приказки, які увійшли до збірника.
Наталія Василенко
ДОДАТОК
НЕБИЛИЦЯ
Як було собі три брати та поїхали в поле орати, та забули вогню взяти, посилають третього дурного:
– Піди ти до такого-то он діда, попроси вогню.
Прийшов він.
– Дай, діду, вогню.
– Дай ногу загну.
– Так болітиме.
– Ну так давай казки казати: хто кому скаже «брешеш», так тому од с…и до потиляки вирізати на три пальці із шкури квашіяки.
– Давай, – каже.
От дід брехав-брехав, не каже йому дурень «брешеш». Почав дурень.
– Як поліз я, – каже, – на той світ, дивлюсь – аж мій батько на твоєму батькові їзде.
Дід мовчить.
– Та наглядів я там дві верби, поліз я на ті верби, – аж там два глечики сметани. Заглянув я в глечики, – ув одному нічого, а в другому Бог; я взяв Бога за бороду, викинув, а сметану поїв, та став думати, як мені на цей світ злізти. Піймав вошу, зсукав – коротко; я ще блоху доточив – ще коротко; приточив ще маленьку гниду – саме впору; я й поліз. Та як обірвався, та на три сажні в землю убився. Виліз, дивлюсь, – аж у балці ведмідь із чмелем б’ються. Ведмідь каже: «Поможи мені чмеля убити, так повна балка меду набіжить». А чміль каже: «Поможи ведмедя убить, то чоботи будуть». Подививсь я, чобітки у мене добрі. Як заходились ми вдвох з ведмедем, всилувсилу вбили того чмеля. Як убили, набігла повна балка меду; от я наївсь та захотілось мені пити, – аж ось і озерце. Я взяв черепок з голови зняв, набрав води, напивсь, та коло себе його і положив. Коли оглянувсь, – аж качка у йому на крашанках вже сидить. Я качку вбив, а крашанки полетіли. Надів я черепок… Тут дід і не видержав:
– Та брешеш! – каже.
Зняв йому дурень на три пальці квашіяки, набрав вогню і пішов.
ПРИКАЗКИ
1. Послухайте, пани, мою новину, не вішайте юпок на тину, бо є в мене дядько Мартин, тяга юпочки крізь тин. Та була в мене тітуся Марина та по миру ходила, та суслички-бублички збирала, та мене, молодця, годувала. Як був собі чоловік пророка, купив собі кобилу без ока та повів до житнього стога сіна їсти, а дітей послав кобили глядіти. Прийшли діти, – коли нема кобили, тілько хвіст та грива та кобили половина. Як їхала Хима з Єрусалима на рябій кобилі, а драбинастий хвіст, та їхала вона через міст, а міст обломивсь, а паска к Божій Матері в очерет покотилась. „Скидай, матушка, запаску, лізь в очерет по паску, а ти, сину, надівай червоні чобота, та злізай на ворота, та читай божественні слова”. Як летів шпак, казав так, як летіла синиця і то премудра птиця; летів горобець і то премудрий стрілець. Як летіла сова та вздовж села, сіла вона на горі, а в долині півні б’ються за сорок сорок, за сорок ворон, за сорок горобців та за тих п’ять, що в соломі сплять, та за тих шість, що в соломі єсть, та за тих чотири, що горох молотили, та за тих два, що їхали до млина. Туди їхали волами, а відтіль сірими одудами. Стоїть рак-неборак, сусличком підперся, хустиною втерся, салом зарядив, а ковбасою вистрелив.
2. Як був собі та не мав собі, та взяв собі затесав собі сина Свиридона, та поїхав у поле орати, та виорав три опруги кваші, та посіяв гирбули, та вродили полуниці; по три покришки продавали та купили в три погибелі сукна, та пошили рантовий кожух та на три ласточки чоботи, та пришили до подушки відлогу.
3. Як був собі, та не мав собі, та взяв собі, затесав собі тесаного тесана, та поїхав у поле орати, та забув тесаного тесана взяти. Та як посіяв я коноплі, та зацвіли раки, та пішли баби конопель брати та набрали сім кіп гречки, та нав’язали папушу табаку, та насипали в невшитий віз сметани, та рублем притягнули, та повезли на базар продавати. Кричать: «По чоботи, по чоботи!» та продали хунт меду та гречаної вовни за три копійки серебра.
