… Велика втрата для музею та археологічної спільноти України.
Не витримало серце нашого колеги та діючого військового Володимира Ходаса.
Він увійшов до колективу музею у 2001 р. Відділ археології отримав географа, спелеолога, фотографа, кресляра, промислового альпініста, помічника капітана яхти, музиканта в одній особі. Важко було повірити, що стільки навичок і різнопланової інформації могла акумулювати та використовувати людина. Безліч веселих пригодницьких історій, більшість з яких ґрунтувались на власному досвіді, невичерпний оптимізм. Постійно у русі, готовий до авантюр і мандрівок. Підсвідома потреба допомагати оточуючим, жертвувати власним заради колег і друзів. Він постійно носив із собою багато, на перший погляд, непотрібних речей, які раптово могли стати в нагоді в самий неочікуваний момент. Археологічна «чуйка» на пам’ятки і знахідки. Безкомпромісність по відношенню до грабіжників культурної спадщини.
Предметом наукових інтересів Володимира стала доба бронзи. Однак, він проводив розвідки, в тому числі, і на пам’ятках доби Середньовіччя, серед яких варто згадати гончарний центр “Балка Канцерка”. Певний час Володимир очолював відділ археології, який є міцною музейною родиною, об’єднаною спільними цінностями та досвідом польових виїздів.
З початком повномасштабної російської агресії проти України Володимир долучився до лав Захисників нашої держави. Служив у підрозділі з логістики. Дуже пишався і по-доброму хизувався своїм шевроном з колесом перед музейниками.
Наші захисники не є сталевими і броньованими. Інколи, приїжджаючи додому з фронту, вони відчувають проблеми зі здоров’ям, а інколи ось так неочікувано, як Володимир помирають від тих проблем, які довгий час ігнорувалися в ім’я виконання бойових завдань.
Відданий справі, товариський, щирий у відстоюванні інтересів музею.
Пам’ятаємо… Дякуємо за службу…
Висловлюємо співчуття родині.
Картка дружини Володимира: 4731 2196 4253 8759
