Годинник камінний в стилі Буль. Західна Європа, ХІХ ст. Латунь, бронза, дерево.
Стиль Буль ввів французький майстер червонодеревець Андре-Шарль Буль (1642 – 1732), який досяг неймовірної досконалості в техніці інкрустації. Цей стиль багато в чому асоціюється з багатством двору Людовика XIV, який протегував майстру все його життя. Для додання особливої витонченості та елегантності в обробці меблів та годинників Буль використовував техніку, яка зародилася ще у Стародавньому Сході, інкрустації, завдяки якій предмет мистецтва набував воістину розкішний вигляд. Дуже небагато виробів мануфактури Буля збереглися до наших днів, проте він створив моду на твори високої якості, яку підтримали і продовжили його сини й інші майстри. У стилі Буль виготовлялись не лише меблі, а й годинники та інші предмети інтерьєру.
Зібрання Дніпропетровського національного музею імені Дмитра Івановича Яворницького у всі часи поповнювалося годинниками, колекція яких сьогодні нараховує близько 300 одиниць. Регулярно в музеї проводяться тимчасові виставки, що присвячені темі декоративно-прикладного мистецтва, одними з центральних експонатів на яких виступають саме повсякденні й мовчазні, величні й неповторні, звичайні й інкрустовані дорогоцінним камінням свідки нашого часу.
В колекції музею представлені сонячні, пісочні, механічні та електронні годинники виробництва Швейцарії, Німеччини, Англії, Франції, Польщі, Росії (відомих фірм “Гюстав Беккер”, “Павел Буре”, “Генрих Мозер” та інших). Серед них: мармурові, порцелянові, бронзові годинники у стилі бароко та ампір, з фігурами римських богів, видатних осіб (Лафонтен), сюжетних сцен з грецьких міфів та російських казок (каслінське лиття), у вигляді архітектурних споруд, картин тощо.
Багато в музеї і меморіальних годинників. На особливу увагу заслуговує годинник, виготовлений у 1730 р. Його отримав від австрійського уряду 9 травня 1945 р. Амельченко Михайло Васильович як нагороду за визволення Відня від німецько-фашистських загарбників. У 1973 році Михайло Васильович як працівник локомотивного депо (1971-1984) подарував годинника музею.
