Рушник та вишиванка. Тканина, вишивка. ХХ ст.

Рушник – це символ України, відбиття культурної пам’яті талановитого українського народу, щиросердна його сповідь, відображення почуттів і сподівань. У вызерунках рушника збереглися прадавні магічні знаки, образи «дерева життя», символика червоного кольору. Рушники є неодмінними атрибутами народного побуту, весільної обрядовості, застосовуються як традиційна окраса житла. Орнаментація рушників Наддніпрянщини – пишні рослинні форми, «дерево життя», парні птахи. Рушник, вишитий майстринею із м. Павлограда Аллою Іванівною Вільховою, присвячений Україні і має напис: «Україна – червона калина».

Вишиванка – теперішня назва традиційної української вишитої чоловічої або жіночої сорочки, святковий, патріотичний та культовий одяг. Зазвичай їх виготовляли із саморобного полотна, що ткалось на верстаті. Місцеві особливості знаходили відображення в орнаменті сорочки. Вишивку виконували різними техніками: вирізуванням, лиштвою, мережками, гладдю, хрестом; кольори вишивки – червоний, який поєднується з синім, рідше з чорним. На жіночих сорочках вишивку розміщували на уставках, підоплечі, манжетах і по низу. На чоловічих сорочках – на комірі, чи біля нього, внизу рукавів і навколо пазухи. Прикладом вишиванки може бути чоловіча сорочка, яка вишита сучасною майстринею із м. Дніпропетровська Надією Василівною Поліщук.