Дніпропетровський національний історичний музей

В інтер’єрі відображені найхарактерніші риси тогочасного внутрішнього облаштування житлових приміщень. В подібних кімнатах в ті часи могли проживати представники інтелігенції або службовці. Серед предметів ужитку гордістю господарів був сервант, заставлений посудом, сувенірами та прикрашений чудовими мереживними серветками. Тут же, на серванті, один з найперших радянських фотоапаратів «ФЕД», який випускався з 1934 р. в Харкові та названий на честь наркома внутрішніх справ Ф.Е.Дзержинського. З другої половини 1930-х рр. широкого розповсюдження набули патефони, які тоді вважались символом родинного достатку. Для серйозної і недешевої в ті часи техніки необхідна була і спеціальна підставка.

В першій половині ХХ століття такий «айс-бокс» успішно виконував функцію сучасного холодильника. Влаштований він за принципом термоса. Стінки і дверцята дерев’яної тумби зсередини оббиті металом, а зверху ще одним шаром металу, вигнутого по краях, щоб вийшов зазор між двома металевими листами. Відділ для продуктів харчування має дві полиці та на дверцях вентиляційний отвір. В лівій частині тумби розміщений ще один відділ, в який кладеться лід. Внизу водостічна трубка, до якої назовні кріпиться кран для злиття води. У такому крижаному сейфі зберігалася температура від +3 до +5 градусів залежно від швидкості танення льоду.

Настінний телефонний апарат виробництва Російського Акціонерного товариства «Л.М.Эриксон и Ко», 1914 р. випуску, був переданий в дар музею головним інженером обласного управління зв’язку Іваном Ігнатієвичем Хорольським в 1963 р. Телефон в дерев’яному корпусі коричневого кольору, в середині корпусу збереглись телефонний якір, повністю справне магнето із трьох магнітів, котушка індукційного типу та важіль для слухавки. Ззовні – телефонний дзвінок та п’ять клем для підключення до лінії, слухавка та ручка для виклику. Цей телефонний апарат багато років, з 1920-х рр. до квітня 1963 р., знаходився в експлуатації в Солонянській конторі зв’язку Дніпропетровської області.

Центральний робітничий кооператив м. Катеринослава остаточно оформився в серпні 1923 р. та об’єднав 5 кооперативів міста. На 1927 р. ЦРК мав 63 тисячі пайщиків з капіталом 1 млн. 60 тис. крб. Відповідно і мережа крамниць була досить потужною. Інтер’єр крамниці ЦРК в цілому демонструє асортимент товарів широкого вжитку, притаманний для другої половини 1920-х рр., часів розквіту нової економічної політики. Враховуючи орієнтацію на власних пайщиків, асортимент крамниць поєднував в собі майже всі типи товарів: продукти харчування, господарські товари, посуд, галантерею, тканини.

Так звані «куркульські обрізи» – саморобна зброя часів колективізації початку 1930-х років, якою користувалися селяни-повстанці в боротьбі з хлібозаготівельниками та комуністичними активістами. Один обріз перероблений з австрійської гвинтівки з серійним номером 70541, інший виготовлений із гвинтівки Мосіна за номером 764661. Одне із таких самих потужних селянських повстань відбулось 5-6 квітня 1930 р. та охопило села і хутора Павлоградського, Петропавлівського та Близнюківського районів Дніпропетровської області. Під гаслами «Геть комуністів та радвладу!» повстанці громили комуни та вбили 30 активістів. Вже 6 квітня повстання було придушене, до кримінальної відповідальності було притягнено 210 осіб.