БМ-13 “Катюша” на автомобілі ЗІC-151

Неофіційна збірна назва бойових машин реактивної артилерії БМ-8 (82 мм), БМ-13 (132 мм) і БМ-31 (310 мм). Такі установки активно використовувалися СРСР під час Другої Світової війни.

Історія.

У 1921 р. розробники М. І. Тіхоміров, В. А. Артемьєв з газодинамічної лабораторії (ГДЛ) приступили до розробки реактивних снарядів на бездимному поросі. Реактивні снаряди РС-82 встановлювали на винищувачах І-15, І-16, І-153, а пізніше — на штурмовиках Іл-2; створені згодом РС-132 — на бомбардувальниках СБ і штурмовиках Іл-2. У 1938-41рр. в РНІІ І.С. Гвай (дніпропетровець), В. Н. Галковський, А. П. Павленко, А. С. Попов і ін. створили багатозарядну пускову установку, змонтовану на вантажному автомобілі. Реактивний снаряд М-13 (132-мм уламково-фугасний снаряд) і пускова установка БМ-13 були прийняті на озброєння артилерії напередодні Великої Вітчизняної війни.
26 червня 1941 року на заводі імені Комінтерну у Воронежі була завершена зборка перших двох серійних пускових установок БМ-13 на шасі ЗІС-6, і тут же прийняті представниками Головного артилерійського управління.
Наступного дня установки були відправлені своїм ходом до Москви, де 28 червня після успішно проведених випробувань були об’єднані разом з п’ятьма виготовленими раніше в РНІІ установками в батарею для відправки на фронт. Експериментальна артилерійська батарея з семи машин під командуванням капітана І. Флерова була вперше використана проти німецької армії на залізничному вузлі міста Орша 14 липня 1941 року. Перші вісім полків по 36 машин було сформовано 8 серпня 1941 р. Виробництво установок БМ-13 було організоване на воронежському заводі ним. Комінтерну і на московському заводі «Компресор». Одним з основних підприємств по випуску реактивних снарядів став московський завод ім. Володимира Ілліча.
Радянська промисловість в липні 1941 — грудні 1944 рр. виготовила близько 30 тис. бойових машин «Катюша» і понад 12 млн штук реактивних снарядів до них (всіх калібрів).

Характеристика.

Зброя відносно проста, така, що складається з направляючих рейок і пристрою їх наведення. Одна машина вміщала від 14 до що 48 направляючих. Снаряд РС-132 для установки БМ-13 був завдовжки 1,8 м, 132 мм в діаметрі і важив 42,5 кг Тверда нітроцелюлоза знаходилася усередині циліндра з оперенням. Вага боєголовки — 22 кг Далекобійність — 8,5 км. Снаряд М-31 для установки БМ-31 був 310 мм в діаметрі, він важив 92,4 кг і містив 28,9 кг вибухівки. Далекобійність — 4,3 км.
Гвардійський реактивний міномет БМ-13 складається з пускової установки, ракетних снарядів і спеціально пристосованого автомобіля, на якому вона змонтована. Пускова установка кріпилася спочатку на шасі автомобіля ЗІС-6, а згодом і на шасі інших автомобілів.
«Катюшу» заряджають ракетними снарядами ззаду. Випадковому випаданню ракет запобігають замки, встановлені в кожній направляючій. Вони влаштовані| так, щоб при установці ракетних снарядів в направляючих пропускалися вперед штифти снарядів, не даючи можливості рухатися їм вниз. Для займання ракетного заряду в камері згорання є спеціальні контакти, розміщені в кожній направляючій. При зарядці «катюші» ці контакти стикуютьсяз контактами електро-порохових запальників ракетних снарядів. Через них до порохових запальників передається струм від акумуляторної батареї, встановленої на автомобілі. Пусковий щиток розташований в кабіні водія.

Застосування.

Реактивний міномет “Катюша” є не менш яскравим символом Перемоги, ниж танк Т-34.
Зброя була неточною, але дуже ефективною при масованому вживанні. Важливий був і емоційний ефект: під час залпу всі ракети випускалися практично одночасно — за декілька секунд територію в районі цілі буквально перепахували важкі реактивні снаряди. При цьому оглушливе виття, яким супроводжувався політ ракети, буквально зводило з розуму. Ті, хто не гинули під час обстрілу, часто вже не могли чинити опір, оскільки були контужені, оглушені, абсолютно психологічно пригнічені.
Мобільність установки дозволяла швидко змінювати позицію і уникнути у відповідь удару противника. На кожній машині знаходився ящик з вибухівкою і бікфордів шнур.
У разі появи ризику захоплення техніки ворогом екіпаж був зобов’язаний висадити у повітря її і тим самим знищити реактивні системи. Зрозуміло, що німецьке командування прагнуло за будь яку ціну знищити радянські реактивні установки. Після кожного залпу позиції накривав артилерійський вогонь або бомбардування.
Проте до того моменту “Катюш” там вже не залишалося – діяли дивізіони реактивної артилерії буквально з коліс – виїжджали на позиції, давали декілька залпів, і негайно покидали це місце.

Назва.

Назва “Катюша” походить від маркіровки «КАТ» («Кумулятивний артилерійський термітний») на реактивних снарядах, із запальною начинкою. А оскільки поява зброї в бойових частинах збіглася з часом популярності пісні «Катюша», прижилася ця назва.
Переконливішою здається інша версія. Перші БМ-13 позначалися літерою “К” – знаком заводу ім. Комінтерну. А фронтовики любили давати прізвиська зброї. Наприклад, гаубицю М-30 прозвали “Матінкою”, гармату-гаубицю МЛ-20 – “Емелькой”. Отже цілком логічно було назвати БМ-13 “Катюшею”.