Статті та матеріали

Південно – східна частина України для більшовиків часів Української революції 1918-1920 рр. мала особливе значення. У грудні 1919 р. таємнича інструкція Совєта Народних комісарів для більшовицьких агітаторів, яких відправляли в Україну, зазначалося: «Пам’ятайте. Нам конче треба повернути Україну до Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, сталі й Чорного моря Росія існувати не може. Вона задихнеться, а за нею і совєтська влада і ми з вами».

Повчальна історія за участю Катерини ІІ, Єлизавети Трипільської, Дмитра Яворницького, Олександра Ситника, Михайла Ломоносова, та з можливим продовженням…

В 1928 році австрійці зіграли 2:2 проти збірної міста, і поступилися збірній металістів 3:0. Тоді 14 футболістів і відвідали стіни нашого музею, залишиви відгук в книзі “почесних відвідувачів”. Чи грали вони у футбол з Яворницьким- невідомо, але музей їм сподобався.

 «Старий», так званий «жовтий» корпус Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького, настільки звичний городянам, що, здається завжди стояв на Соборній площі. Насправді, цій будівлі трохи більше ста років, і вона приховує не один архітектурний секрет. Про деякі з них сьогодні розповідає кандидат історичних наук, завідувач відділу ДНІМ Максим Кавун.

Ще одна трагедія, спровокована московською агресією, сталася, коли після прийняття шведського протекторату над Україною, Петро I наказав захопити гетьманську столицю – Батурин.

У 1781 р. наші краї відвідав художник, мемуарист та інженер-архітектор Жан Анрі Мюнц (Jean Henri Müntz, 1727-1798 рр.).

Для прикладу, музейні археологи 10 років (з 1983 до 1992 року включно) досліджували кургани під Марганцем. Від початку експедицію очолила тодішня завідувачка відділом археології музею Єлінова Людмила Петрівна. В експедиції працювали також Голубчик Лідія Миколаївна, Чурілова Лариса Миколаївна, Передерій Сергій Петрович і інші легенди музейної археології, лаборанти і навіть вихованці археологічного гуртка.