1. При експонуванні музейних предметів та їх інтерпретації в ході екскурсії в багатьох випадках враховується тільки їх утилітарна функція, побутове чи господарське призначення.
2. Дослідження О. Фрейденберг, В. Іванова, В. Топорова, Ю. Лотмана в галузі семіотики дають можливість зробити висновок, що кожний предмет стає фактом: культури лише у тому випадку, коли відповідає як практичним, так і символічним вимогам, виступаючи засобом збереження і передачі інформації. Так, А. Леруа-Гуран писав, що тільки з наданням житлу символічного, значення можна говорити у строгому смислі про специфічно людську форму освоєння простору (на відміну від периметру безпеки, який є у тварин). Це означає, що, розглядаючи той чи інший музейний предмет в контексті даної епохи, потрібно враховувати його семіотичний статус.
3. Семіотичний статус речей відображає конкретне співвідношення «знаковості» і «предметності», відповідно до їх символічної і утилітарної функцій. Вже той факт, що одні предмети, наприклад, знаряддя праці, включаються в сферу матеріальної культури, а інші, наприклад, предмети культу – в сферу духовної культури, свідчить про те, що їм приписується лише різний семіотичний статус. До того ж, у кожному конкретному випадку використання діхотомії «матеріальна – духовна культура» виявляється ряд предметів, які не вписуються в схему. Так, етнографічна колекція Музею історії м. Дніпродзержинська включає в себе козацькі люльки із зображенням дерева життя, ярмо з символічним зображенням Води, рубель з солярними знаками тощо. На наш погляд, це не просто предмети побуту чи знаряддя праці. Вони, крім утилітарної функції, розкривають космогонічні уявлення наших предків.
4. При виготовленні предметів практичного призначення до недавнього часу (кін. XIX – поч. XX ст.), використовувався цілий комплекс уявлень передусім ритуально-міфологічного характеру: вибір матеріалу, технології, місця, форми, часу – підпорядковувався конкретним обмеженням, які не завжди відповідали практичним вимогам. Виробничі процеси входили в загальну космологічну схему, являючись своєрідним продовженням ритуалів по символічному відтворенню Всесвіту. В результаті кінцевий продукт набував рис космічної схеми, тобто ставав моделлю Всесвіту, мікрокосмом. Наприклад, виготовлений на гончарному крузі за допомогою Вогню і Води горщик, крім побутового значення, отримував і символічне, являючи собою модель Всесвіту. Відбиваючи свої знання про могутні сили у персоніфікованій формі, трактуючи ці сили як реальні, подібні до людей, але неймовірно могутні істоти, наші предки полегшували собі можливість спілкування з ними, можливість прилучення своїх енергетичних систем до вищих енергетичних систем Космосу.
5. Семіотичний статус музейних предметів у знаковій системі культури відкриває широкі можливості як для їх експонування, так і інтерпретації під час екскурсій.
Я. Буланова, зав. культурно-виставковим центром Музею історії м. Дніпродзержинська
Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.
