Дніпропетровський національний історичний музей

Народився 3 липня 1803 р. у передмісті Катеринослава – Нових Кайдаках. У 1835 р. разом з родиною переїхав до Катеринослава. У 1843 р. зареєструвався як купець другої гільдії, а з 1854 р. – першої гільдії. Разом із дружиною Марією мав двох доньок – Ганну і Любов. 10 листопада 1858 р. за Грамотою Олександра ІІ отримав стан потомственного почесного громадянина (разом із членами родини). Благодійність Белявського розпочалась одразу після смерті батька, який заповів місту гроші для роздачі бідним людям на православні свята – Різдво і Пасху. За пожертвування на користь церкві у 1850 р. йому було оголошено Подяку Святішого Правлючого Сенату. У 1849 р. він заснував лікарню для людей, хворих на цингу, був старшиною дитячого притулку Катеринослава. За сумлінну і тривалу службу на посаді міського голови у 1851-1853 рр.

Єпископ Феодосій (в миру О.П.Макаревський, 1822-1885) – народився на Чернігівщині в родині диякона. Освіту одержав в духовних навчальних закладах – духовній семінарії і Київській духовній академії. У 1861 р. професор богословських наук О.Макаревський прийняв постриг і ім’я Феодосія (на честь Феодосія Печерського, день пам’яті якого припадає на 3 травня). Призначений єпископом Катеринославським і Таганрозьким, 6 серпня 1871 р. Він чимало зробив для єпархії і духовенства.

Закінчив благородний пансіон С.Петербурзького університету з чином губернського секретаря. До служби вступив 29 липня 1821 р. у Департамент Міністерства юстиції. Того ж року прийнятий на військову службу унтер-офіцером лейб-гвардії у Драгунський полк. 14 лютого 1831 р. звільнено від служби генерал-майором з мундиром і пенсією. За відміну у битвах Петро Ананійович був нагороджений багатьма орденами. Мав золоту шаблю з написом «За храбрость». 1837 р.

Олександр народився у с.Малоолександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У 1850 р. закінчив Полтавську гімназію, у 1854 р. – Дерптський університет з дипломом кандидата дипломатичних наук. Повернувшись до родового маєтку, займається господарством. Але головною справою його життя стала залізна руда – дослідження і організація її промислового видобутку, який розпочався у 1881 р. Акціонерним товариством залізних руд Кривого Рогу, заснованим у Парижі. Наступною справою О.М.Поля стає вирішення питання про спорудження залізниці із мостом через р.Дніпро, яка з’єднала б рейковим шляхом кам’яновугільний регіон Донбасу з рудними покладами Кривого Рогу.

Народився Г.П.Алексєєв в родовому маєтку Котовка Новомосковського повіту Катеринославської губернії. У 1856 р. закінчив юридичний факультет Харківського університету. З 1874 р. дворянство Катеринославщини обрало його своїм предводителем, а в 1875 р. він став гласним Катеринославської міської думи. Перебуваючи на цій посаді він головує на губернських земських зборах. У справах служби Алексєєв часто буває в Петербурзі і Москві, на прийомах імператора і в Міністерстві внутрішніх справ. Саме Георгій Петрович очолив делегацію від губернії з клопотанням перед імператором про спорудження залізниці з мостом через річку Дніпро в Катеринославі. У 1887 р. Алексєєву було надано звання почесного громадянина Катеринослава.

Стиль Буль ввів французький майстер червонодеревець Андре-Шарль Буль (1642 – 1732), він досяг неймовірної досконалості в техніці інкрустації. Цей стиль багато в чому асоціюється з багатством двору Людовика XIV, який протегував майстру все його життя. Для додання особливої ​​витонченості та елегантності в обробці меблів Буль використовував техніку, яка зародилася ще у Стародавньому Сході, інкрустації, завдяки якій предмет мистецтва набував воістину розкішний вигляд. Дуже небагато виробів мануфактури Буля збереглися до наших днів, проте він створив моду на твори високої якості, яку підтримали і

Одяг складається з кірасирського сарафану, зверху якого одягнутий кірасирський халат. Так в ті часи називали теплий плечовий одяг. Військові поселення – це особливо організовані війська, які існували в Росії з 1810 до 1857 рр. Організація таких поселень почала здійснюватися за часів правління Олександра I. Ініціатором та автором проекту по створенню військових поселень є міністр А.Аракчеев, якого з 1817 р. імператор офіційно призначив начальником військових поселень. Суть військових поселень полягала в тому, що військовослужбовці зобов’язані були поэднувати військову службу і заняття сільським господарством.

Ікона пов’язана з родиною Гангеблових, грузинських дворян, які за наказом Анни Іванівни в 1739 році були викликані на російську службу. Гангеблови володіли с. Богодарівкою в Верхньодніпровському повіті. На зворотному боці ікони знаходиться напис: «Сей образ св. Иоанна Предтечи взят из города Москвы французами, а в побеге их из России, в сражении при речке Березовке близ города Борисова в деревне Брыле прошлого 1812 года ноября в 18 день сыскана в отбитом от них обозе между бумагами поручиком Семионом Кислевским и подарен тогда же генерал-майору Семену Гангеблову, который и посвящен села его Богодаровки в церковь св. Троицы ноября в 30 день 1813 года. Иерей Василий Деонисьев».

ФАБР АНДРІЙ ЯКОВИЧ народився у селищі Сууксу (тоді Феодосійського повіту Таврійської губернії) в Криму, де його батько (франко-швейцарський підданий, дворянин за службу) був директором казенних виноградних садів Судакської долини. Службову кар’єру він розпочав 25 травня 1804 р. канцеляристом у Таврійській казенній експедиції, а завершив – 15 листопада 1857 р., пішовши у відставку за особистим бажанням з посади Катеринославського цивільного губернатора, у чині таємного радника. За всі ці роки він лише одного разу був у відпустці, пройшовши послідовно всю “Табель о рангах» в її цивільній частині.

ГАВРИЇЛ – архієпископ Катеринославський, Херсонський і Таврійський (в миру Василь Федорович Розанов; 1781-1858) народився 26 січня 1781 р. в родині сільського священика Костромської єпархії. Освіту Василь Розанов здобував у Костромській семінарії та семінарії Троїце-Сергієвої Лаври, яку закінчив 1803 р. В 1828 р. 22 травня 1828 р. Гавриїл отримав призначення на Катеринославську кафедру, де розгорнув активну діяльність. Саме його зусиллями в губернському місті розпочалося широке капітальне церковне будівництво. В 1830 р. Гавриїлом був закладений кафедральний Преображенський собор у нагірній частині міста. А в 1835 р. після закінчення будівництва був ним освячений. В червні 1837 р. архієпископ Гавриїл встиг закласти замість старих дерев’яних нові кам’яні Успенську та Свято-Троїцьку церкви, зробивши таким чином важливий внесок у формування архітектурного обличчя Катеринослава.