«Знавці із захопленням мацали руками і цокали язиками, побачивши у 1900 році в Парижі небачену 100 – метрову рейку Дружківського заводу в Донбасі» – писали журналісти про Всесвітню Виставку в Парижі 1900 року, додаючи інформацію про те, що рейка була вкрита тонким шаром золота і отримала вищу нагороду Виставки – «ГРАН ПРІ». Історія цієї події наступна.
Маріуполь – велике промислове і портове місто Приазов’я з біржею і таможнею. Протягом Х1Х ст. через нього велась торгівля хлібом з Європейськими державами, а з кінця Х1Х ст. ще й металом. Тому в місті знаходились віце-консульства восьми європейських держав: Австро–Угорщини, Греції, Італії, Німеччини, Великобританії, Іспанії,Бельгії, Франції, Туреччини. ТОМУ Й НАЗИВАЛИ МАРІУПОЛЬ- «ВІКНОМ У ЄВРОПУ»!
Все почалось у 1895 році, коли в Брюсселі (Бельгія) на rue deFericho, 9, було створене акціонерне товариство Verreries et Usines chimigues du Donets a Santourinovka – Донецьке товариство скляних і хімічних заводів в Сантуринівці з основним капіталом у 5,5 млн франків. Правління випустило 22000 акцій по 250 франків і купило у власника села Сантуринівка грека Номікосова 210 десятин землі за 6756, 75 рублів золотом. Протягом 1896-1900 рр. бельгійці побудували тут скляний, пляшковий, хімічний, дзеркальний і керамічний заводи, що працювали протягом всього ХХ сторіччя.
140 років тому, 30 січня (18 січня за старим стилем) 1883 року в Катеринославі була заснована «Комісія народних читань», яка проіснувала двадцять років та залишила яскравий слід на культурному небосхилі міста на Дніпрі рубежу XIX-XX століть.
Так могла б починатися реклама ліків, вітамінів чи біологічно активних добавок. Однак, на початку ХХ століття, ці слабкості людського організму пропонувалось лікувати … кавою.
Мета АТ – експлуатація озер глауберової солі та вугілля у Бахмутському повіті Катеринославської губернії, усілякі промислові і комерційні операції з вказаними речовинами, перевезення і продаж продуктів виробництва терміном на 60 років.
Центральна Рада у Києві під час Української революції не зайнялася вчасно формуванням війська, “все мріючи, – як пише історик та очевидець подій Дмитро Дорошенко, – про якусь особливу демократичну армію — “народню міліцію””.
Село Токівське належить до Грушівської сільської територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області. На жаль, для багатьох воно стало відоме через згадування у новинах про численні ворожі обстріли.
Мемуари або спогади – це специфічний вид джерел, адже на відміну від щоденників, це майже завжди рефлексія автора на певні події і здебільшого через багато років. Проте при критичному аналізі і залученні інших видів джерел спогади стають цінним доповненням будь якого історичного дослідження. Через стилістичні особливості цього виду джерел – літературна мова, опис повсякденності та цікавих моментів, постійна апеляція і взаємодія з читачем тощо – мемуари можна також порекомендувати людям, які зацікавлені певним періодом історії, але не хочуть читати історичну наукову літературу.
Південно – східна частина України для більшовиків часів Української революції 1918-1920 рр. мала особливе значення. У грудні 1919 р. таємнича інструкція Совєта Народних комісарів для більшовицьких агітаторів, яких відправляли в Україну, зазначалося: «Пам’ятайте. Нам конче треба повернути Україну до Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, сталі й Чорного моря Росія існувати не може. Вона задихнеться, а за нею і совєтська влада і ми з вами».
